— Для України сьогодні дуже важливі не тільки фестивальні перемоги, потрібно зробити справжній, багатомільйонний блокбастер, який би, як паровоз, потягнув потяг української кіноіндустрії і який допоможе знімати арт–хаузне кіно таким режисерам, як Кіра Муратова, Юрій Іллєнко та інші. Сьогодні треба зробити великий комерційний фільм, щоб наш глядач повірив у потенціал українського кіно.
— Як ви вважаєте, казахський «блокбастерний» шлях підходить для нас? Я маю на увазі — державна підтримка таких історичних фільмів, як «Кочівник» і «Чингісхан».
— Це гарний шлях, але це теж велика копродукція. В перші роки після перебудови і незалежності України ми трохи переїли історичних фільмів, а насправді в багатьох країнах блокбастери роблять саме на історичному тлі. Таким буде у нас фільм–закриття — світова прем’єра великого російського блокбастера «1612», ми хотіли показати нашій індустрії, що потребуємо таких фільмів. Це не має бути ілюстрація до історії, це має бути фільм із великим коханням, мелодраматичною історією, з історичними боями, щось на зразок «Вогнем і мечем». Наприклад, чудова тема — королева Франції Анна Ярославна. Але зрозуміло: щоб зробити такий блокбастер якісним, треба не менше 20 мільйонів доларів. На мою думку, такий фільм має постати в копродукції України, Франції, Росії, Німеччини, Швеції, Норвегії, бо родина Ярослава Мудрого пустила своє коріння в найбільші країни Європи.
— Ви говорите про це теоретично, чи маєте на увазі конкретний проект?
— Я знаю, що вже є п ’ ять сценаріїв — три французьких і два українських, і ще сьогодні ця ідея вирує. Думаю, це гарна ідея.
— Ви були минулого року на кіноринку в Каннах і бачили європейський попит, як ви гадаєте, яке українське кіно може бути затребуваним у світі — національно ідентифіковане чи універсальне, глобалістичне, космополітичне?
— Мова кіно універсальна, але ми будемо цікаві світові універсальністю тільки тоді, коли вона буде з нашими національними ознаками. Якщо це буде калька з американського чи російського бойовика, чи з польського історичного фільму, чи з французької комедії, успіху не буде. Тема має бути універсальною, але, безумовно, на національному грунті.
— Хто може бути режисером такого блокбастеру?
— Важко говорити. Це може бути й вітчизняний режисер, але ви знаєте, що наші вітчизняні режисери працюють за кордоном — і в Росії, і в США, і їх треба повертати. Я завжди критикував нашу кіношколу, і на мене ображалися, але сьогодні я можу поздоровити наш кіноінститут із тим доробком, який у них є за минулий рік. Це дуже суттєво. Бо кожен будинок починається з фундаменту, а фундамент — це кіношкола. Не виключено, що такий фільм міг би зняти талановитий молодий режисер…
У Київській публічній бібліотеці імені Самеда Вургуна відкрили виокремлену книгозбірню українського поета та перекладача тюркських літератур Миколи Мірошниченка (1947—2009). >>
Львів — це місто не лише найароматнішої кави, а й романтичної музичної історії, пов’язаної з Францом Ксавером Моцартом — сином знаменитого австрійського композитора і музиканта-віртуоза Вольфганга Амадея. >>
Поміркувати про поезію Богдана Томенчука найкраще з авторськими строфами: >>
Стартує вже 21 грудня в Харкові, а в Києві пройде 25–27 грудня мініфестиваль «Вертеп Схід». >>
У крайньому романі Стівена Кінга «Голлі» (Х.: Клуб сімейного дозвілля, 2024) знову немає нічого від класичного іміджу «короля жахів»: ані містики, ні фентезійних істот. >>
Загалом у фільмі є кадри з 16 фільмів Олександра Довженка: переважно художніх і кількох документальних. >>
