Наскільки є реальним кожний із запропонованих варіантів усунення «черновеччини», сказати важко. Деякі з них, як ми бачимо, впираються у роботу Верховної Ради, яка ще навіть не почалась. Сам Леонід Черновецький не вірить у жодні дострокові вибори, називаючи їх «нерозумним і невдалим жартом». Хоч як прикро, але Партія регіонів, що нібито вже дала належну оцінку роботі Черновецького в Київраді, досить скептично ставиться до того пункту в коаліційній угоді між БЮТ та «НУНС», який передбачає переобрання столичного голови. «Щодо виборів, то це тільки заяви, за якими нічого не стоїть і нічого не пропонується. Юридичного механізму я наразі не бачу, тому переобрання Київради і мера — під питанням, навіть за умови створення у парламенті демократичної коаліції», — коментує Василь Горбаль.

Втрати Києва за всі періоди загарбань — від Батия до Сталіна і Гітлера — можуть виявитися мінімальними порівняно зі збитками, що їх завдає нинішня міська влада. Київ гине не тільки в соціокультурному сенсі (хоча чого варта сама лише зруйнована лаврська брама або Київська фортеця?!), він може поступово загинути й у прямому розумінні цього слова — одна з «висоток» Троєщини, побудованих абияк і з метою якнайшвидше «відбити» вкладені у будівництво гроші, вже перетворилася на «Пізанську вежу» місцевого розливу. Не керована ані логікою розвитку міста, ані здоровим глуздом забудова Києва триває й надалі, бо кращого заробітку, аніж викачування грошей зі столичної нерухомості, на сьогодні в Україні просто не існує. Тож ті, в чиїх руках розподілення земельних наділів, із впевненістю заміщають Бога на землі. «УМ» вже писала про те, як 1 жовтня на сесії Київської міської ради стався нечуваний досі «атракціон чиновницької щедрості»: сотні гектарів столичної землі перейшли у приватні руки. Доходи від цієї оборудки дехто рахуватиме мільярдами доларів. Даним матеріалом ми підсумовуємо все, що вдалося дізнатися «УМ» про цю справу.