Корова зробить мільйонером

Молочні продукти, на відміну від хліба, яєць та олії, дорожчають без шуму, галасу і зайвого піару. Кожен, хто давно не купував сирних тортів, йогуртів, десертів, із здивуванням помічає, що ціна на них зросла майже вдвічі. Причому цінники до звичних продуктів — сметани, ряжанки у магазинах переклеюють мало не щодня.

Життя — або молоко!

Ні виробники, ні продавці нині не можуть сказати, скільки часу це триватиме. Василь Вінтоняк, директор компанії «Інфагро», запевнив, що й у цін є свої межі: «Вже зараз попит на цей товар падає, тому що люди, які раніше купували щодня молоко, тепер не можуть дозволити собі таку розкіш. Головні причини зростання цін такі: колотнеча на зовнішньому європейському ринку та кон’юнктура ринку, спричинена спроможністю російських переробників сплачувати за сировину більше. Окрім того, важливим фактором є зменшення поголів’я».

Утім головним чинником зростання внутрішніх цін також експерти називають саме експорт. Директор з виготовлення сировини ТД «Західна молочна компанія» Микола Момчев розповів «Діловій столиці»: «Традиційний дефіцит молока підштовхнули виробники сировини, яким дозволили поставки до Російської Федерації. Очікуючи сезонного зниження надоїв, вони намагаються запастися сировиною, не шкодуючи засобів на їхню купівлю. Різниця в роздрібній ціні на сир в Україні та Росії (чотири долари за кілограм у нас, шість доларів у них) дозволяє виробникам платити постачальникам більше».

Тим, хто не має виходу на перспективний, але недосяжний російський ринок, доводиться шукати виходи із скрутної ситуації. Нині переробні компанії ведуть запеклу боротьбу — не на життя, а за молоко. Кількість сировини, яку пропонує ринок, в Україні постійно зменшується: великих молочнотоварних ферм майже не залишилося, а приватники — ком­паньйон малопродуктивний та не зовсім надійний. Левову частку сировини на вітчизняні молокопереробні підприємства нині постачають селяни, продаючи залишки молока у приймальні пункти. Для переробних заводів — це додатковий головний біль. Адже якщо працюючи із фермою, ти приїхав, завантажився і якнайшвидше на завод, поки примхлива сировина не скисла, то у цій ситуації доводиться вибудовувати головоломну логістичну схему. Переважно вона виглядає так: молоковоз об’їжджає селянські подвір’я, завантажуючи ранішній надій різної якості в один бак, водій–приймальник нехитрими приладами визначає якість. Якщо завод далеко, доводиться, особливо у літній час, звозити молоко у проміжний цех для охолодження — адже до конвеєра може доїхати кисляк.

Ще одна проблема, з якою стикаються українські переробники, — низька якість сировини, одержаної від приватника. У ній, порівняно з європейськими нормами, надто багато бактерій. Для якісної продукції, виготовленої за українськими стандартами, вони не шкодять, але експорт продукції до країн Євросоюзу роблять неможливим.

Гривню вклав, дві отримав

Нинішня «цінова буря», хоча й б’є по кишені споживача, має одну позитивну рису: сприяє відродженню молочного тваринництва. За словами заступника міністра аграрної політики Петра Вербицького, середня рентабельність виробництва у нинішньому році становить 60—100, а деякі господарства досягли цифри 120 відсотків. Такі результати, мов блискучі намистинки, привертають інвесторів. Уже зараз в Україні розпочато розробку декількох великих комплексів, кожний з яких обійдеться інвестору в двадцять мільйонів доларів. Щоб якось врятувати галузь, пан Вербицький та його колеги створили програму розвитку молочного тваринництва, розраховану до 2015 року. За цей час планується розширити молочне стадо до 4,5 мільйона голів і збільшити кількість молока майже втричі — до 20 мільйонів тонн на рік. Василь Вінтоняк каже: «Нарешті наші бізнесмени побачили, що молочна галузь є економічно вигідною і вкладені гроші можуть принести непогану віддачу».

Цілком імовірно, що молочна галузь і справді може стати однією з найприбутковіших у державі. Скажімо, Василь Вінтоняк не погоджується з тим, що селянам мало платять за здане молоко: «Влітку за один літр молока, в залежності від регіону, заготівельні заводи давали місцевому населенню 1—1,5 гривні. Зараз, коли сезонні надої зменшуються, пропонують вже понад дві гривні. Окрім того, деякі селяни самі встановлюють ціну, подекуди вона вже «зашкалює» за позначку три гривні». За словами представників заводів, цілком можливо, що ціна молочної сировини впродовж наступних кількох місяців зросте ще на 15—20 відсотків.

Не кожен ринок однаково корисний

Проте нині традиційно найдоступніший та найпотрібніший для споживача продукт перетворюється на дефіцит. Чи дочекаються молокопереробники, а тим паче пересічні споживачі, обіцяних «молочних рік» — запитання без чіткої відповіді.

Нині саме середня ланка у виробництві молока терпить справжній колапс. Адже зіткнувшись із ситуацією, коли упродовж десятиліття виробництво молока приносило тільки збитки, консервативні селяни не вірять, що цей бізнес може бути прибутковим. «Селяни зневірились у молочному бізнесі й просто ріжуть корів — здають їх на м’ясо», — каже експерт. Голови сільських рад, з якими ми спілкувалися, одностайні: сільські мешканці не зацікавлені у розвитку молочного тваринництва.Закупівельні ціни на молоко зараз настільки низькі, що тримати у себе велику худобу не є рентабельним. Тим паче що молодь не заводить корів, це є прерогатива старшого покоління. А для них вартість кормів, наприклад, сіна за одну тонну тисяча гривень, є нелегкою ношею. Тому вони просто здають своїх корівок на м’ясо. За статистикою, щороку основне поголів’я в Україні скорочується на п’ять відсотків. А за нинішній рік, порівняно з 2006–м, кількість корів у господарствах зменшилася на дев’ять відсотків.

Експерти стверджують, що наші ціни на молоко наближаються до європейських, а саму стареньку матінку Європу на молочному грунті трясе вже майже рік. В Україні зростання цін зупинятися не збирається, після подорожчання експерти очікують підняття вартості мінімум ще на 20—25 відсотків. Утім виникає ще одне, дуже нериторичне, запитання: як розвиватиметься наша молочна галузь, якщо вітчизняні переробники орієнтуватимуться тільки на Росію? У цілому світі такий ринок збуту вважають найбільш ризиковим. І що може статися з галуззю за таких умов, торік нам показала ця ж сама Росія, обмеживши український «молочний» експорт за надуманих причин. Тоді чимало молокопереробних підприємств або збанкрутувало, або стало власністю російських конкурентів. Уряд та великий бізнес сусідньої держави тоді об’єднали свої зусилля і зіграли в одну гру: довели наші заводи до банкрутства, а потім скупили їх за копійки.

А ТИМ ЧАСОМ

Попри європейську стабільність, матінку Європу не обминули подорожчання продовольчих товарів. Як і в Україні, там зросла вартість молока (з 0,2—0,25 до 0,35—0,4 євроцента за літр). Головною причиною є різке скорочення кількості сировини. Щоб зупинити подальший ріст цін на молоко, Іспанія і Польща звернулися до Єврокомісії з проханням скасувати квоти на вироблення молока державами ЄС. Якщо у сусідній Польщі літр молока жирністю 2% ще в липні коштував 40 євроцентів, то до вересня його вартість зросла на десять центів, а нині молоко продають за 60 євроцентів за літр.