Попіл ПіСУАРу шкребеться в їхні груди

Змушений визнати власну помилку: «молодогвардійська» істерія на Луганщині, про яку автор цих рядків писав наприкінці вересня, досі не закінчилася. Точніше, вона плавно перетекла в істерію «анти–ОУНівську», зрештою — в антипрезидентську. Керує процесом усе та ж обласна рада на чолі з Валерієм Голенком — вірним продовжувачем справи Віктора Тихонова (того, що головував на горезвісному сепаратистському шабаші в Сіверськодонецьку).

Робота над помилками луганських міфотворців

Справа ПіСУАРу (Південно–Східної Української автономної республіки) в 2004 році тихо заглохла, бо не мала жодних перспектив навіть тоді. Розкол України, про який так полюбляють базікати, панує здебільшого в головах відносно невеличкої купки діячів, скажемо так, нетрадиційної політичної орієнтації і більше нагадує відому душевну хворобу. Цьогорічні ж вибори взагалі переконливо засвідчили, що навіть у ракурсі електоральних симпатій–антипатій українське суспільство набагато здоровіше, ніж політикум. Відповідь на цей неочікуваний виклик пан Голенко з компанією вирішили давати у звичній для них істеричній манері. Приводу довго шукати не довелося: недавній указ Президента про присвоєння головнокомандувачу Української Повстанської армії Романові Шухевичу звання Героя України.

Не буду стверджувати, що середньостатистичний луганчанин прихильно ставиться до ОУН та УПА. Тут навіть про нейтральне ставлення не йдеться — червона пропаганда зробила свою чорну справу. У тому сенсі, що про боротьбу українців за свою державну самостійність у 1930—50–х роках мешканець Луганщини знає ненабагато більше, ніж про «Молоду гвардію». Та все одно звістка про вшанування Шухевича мало кого в області зачепила. Принаймні нестримне зростання цін на продовольство народ тут обговорює набагато жвавіше, ніж президентський указ про Шухевича. Тож луганські владці зрозуміли, що «народний протест» доведеться організовувати власноруч.

Для пропагандиста–окозамилювача пізньорадянської доби (а саме такий підвид «гомо совєтікуса» панує на чолі сучасної Луганщини) — це взагалі не проблема. Немає протестів? Їх можна вигадати. І замість багатотисячних демонстрацій під вікнами Голенкового кабінету його господар пред’являє «мнение наших избирателей», буцімто висловлене «в многочисленных обращениях в областной совет». Тільки забув уточнити Валерій Миколайович, у якій формі відбуваються ці звернення: на його телефони дзвонять люди (це з галузі фантастики, бо неодноразово перевірено на собі: додзвонитися неможливо)? надсилають листи й телеграми? хапають у магазині за ґудзик і починають бубоніти про «бандерівців, що розперезалися»?

Проте якщо і є «численні звернення», хай і віртуальні, — народні обранці не можуть залишатися байдужими. «Президиум Луганского областного совета обеспокоен растущим социально–политическим напряжением в обществе, в котором определенными политическими силами намеренно усиливаются деструктивные процессы», — йдеться в перших рядках «Заяви президії Луганської обласної ради». «Ярчайшим доказательством» деструкції ця облрада вважає «присвоение указом Президента Украины В. А. Ющенко звания Героя Украины командиру батальона СС «Нахтигаль» Роману Шухевичу». І «это сделано при полном игнорировании того, что трибунал народов в Нюрнберге признал эту организацию преступной, а многострадальная Украина отлично знает, какими методами и против кого вели свою борьбу те, кем командовал этот кавалер двух фашистских наград, к которым теперь прибавилось и высшее отличие нашей страны».

Власне, одного цього абзацу достатньо, щоб оцінити інтелектуальний і фаховий рівень луганської «еліти». Можливо, члени президії обласної ради і не зобов’язані досконало знати історію країни, в якій живуть. Однак перед тим, як зробити офіційну заяву з якогось приводу, їм не завадило б запросити фахівця. Причому доречні консультації не лише історика, а й філолога. Адже з тексту важко зрозуміти, яку саме «організацію» Нюрнберзьким трибуналом визнано злочинною.

Можна припустити, автори заяви мали на увазі СС. Хлопцям ліньки було переконструйовувати фразу належним чином. Хоча є підозра, що зроблено це було навмисно — аби заплутати читача. Трибунал у Нюрнберзі дійсно дійшов висновку, що «СС використовувалася для цілей, ...які є злочинними». Однак у його вироку жодним словом не згадується ні «Нахтігаль», ні дивізія «Галичина», ні Українська Повстанська армія, ні Роман Шухевич.

Автори заяви не гребують і чужими «відкриттями» — наприклад, побрехенькою головного українського ленінця Петра Симоненка щодо «двух фашистских наград» командувача УПА. З якого брудного пальця вони цю дурню висмоктали?..

У вироку значилося: «Трибунал оголошує злочинною... групу, що складалася з тих осіб, які були офіційно прийняті в члени СС, ...які стали членами цієї організації або залишалися її членами, знаючи, що ця організація використовується для вчинення дій, що визначаються як злочинні». Роман Шухевич, як відомо, полишив німецьку службу і почав озброєну боротьбу з гітлерівцями задовго до того, як фюрер уперше замислився щодо способу самогубства.

...А у своєму оці колоди не помічають!

Та, може, луганські депутати трохи неписьменні, але щирі у своїх інвективах? Азів історії не знають, зате ж як борються з фашизмом у всіх його проявах! Ну, заїхали трішки не в той степ — з ким не буває...

І радий би так думати, однак не складається. Місяці два тому одна місцева газета вмістила фотографію: на Центральному ринку в Луганську відкрито продається нацистська література: «Майн кампф» Адольфа Гітлера, переклад цього ж твору російською мовою, не кажучи вже про супутню літературу про жінок фюрера або про нагороди й відзнаки Третього Рейху. Це я до того, що на проблему розповсюдження ідей нацизму в Луганській області було звернуто увагу публічно. З боку облради — жодної реакції. Натомість пан Голенко продовжує «брататися» з «відродженими» донськими козаками, які піднімають на щит гітлерівських посіпак Краснова, Шкуро та інших своїх «героїв».

Кампанія з одурення за бюджетні кошти

...У принципі, Луганська облрада завжди, замість працювати задля блага мешканців свого краю, займалася «високоідейною» тріскотнею. Однією заявою більше, однією менше — яка різниця, якщо про неї відразу забувають. Проте цього разу, швидше за все, організовується масштабна кампанія. Після «історично–істеричного» засідання президії Валерій Голенко поїхав говорити про «розкол України указом про Шухевича» з номенклатурними ветеранами області, а на «десерт» скликав позачергову сесію облради на цю ж пікантну тему. І водночас — закликав «все политические силы отказаться от действий, провоцирующих дестабилизационные процессы в государстве и обществе», Так, начебто це не Голенко їх ініціює — як раніше ініціював його попередник на посаді голови облради Тихонов.

Що характерно: хід кампанії висвітлюють не звичайні репортери місцевих телеканалів, а працівники медіа–підрозділу апарату обласної ради. Якщо все відбувається відповідно до закону, рада платить телевізійникам за ці сюжети бюджетними коштами. Тобто людей обдурюють за їхні ж гроші.

Хоча, здається, тут краще вжити русизм: «оболванивают».