Український тиждень моди, що сім днів розбавляв нерукотворну красу Пушкінського парку своїми рукотворними і наперед тимчасовими вжитковими образами, святкував цього року 10–літній ювілей. Дві яскраво виражені тенденції супроводжували цю акцію — перетворення на мегасвітський захід Києва (щовечора у клубах і ресторанах партнери Тижня, спонсори і дизайнери влаштовували after–party) і професіоналізація подіуму (практично всі дебютанти показували готові до тиражування колекції з повною лінійкою весняно–літнього гардеробу, як наслідок професіоналізації — менш видовищні і не такі яскраві, як завжди, дефіле). Втім UFW продемонстрував і неприємний факт — у Києві надзвичайно мало «форматних», правильних, хороших моделей. Дивлячись на одну, вже досвідчену манекенницю, Сніжана Онопко, яка ходила в дефіле Ілони Куц, а на показі Андре Тана зайняла місце в першому ряду, складалася пополам зо сміху. На гала–показ італійської моди моделі банально спізнювалися, виправдання звучало так: не переживайте, зараз ми тут швидко походимо, їм сподобається — ми ж професіонали. Ще забула про квіти на подіумі. Як не бореться з ними президент оргкомітету UFW Ірина Данилевська, як не доводить, що у Парижі чи Мілані це «фі», моветон, покази деяких дизайнерів таки перетворюються на бенефіси народних артистів у палаці «Україна». Не вистачає тільки квітів від партії Регіонів чи НУНС, від мера, нардепа і Президента.