Тягнемо–потягнемо, витягнути не хочемо

У неділю Вищий адміністративний суд України почав розгляд справи за позовом п’яти політичних сил — Соцпартії, прогресивних соціалістів Наталії Вітренко, КПУ, Всеукраїнської партії народної довіри та Партії вільних демократів. Як і передбачали експерти, усі ці позови були об’єднані в одне провадження, позаяк вимоги незгодних із результатами виборів по суті однакові: визнати неправомірними дії Центральної виборчої комісії і провести перерахунок голосів.

Далеко до суті

Утім за два дні слухань суд ніяк не міг дійти до розгляду справи по суті. Недільне засідання почалося з клопотань, виголошених соціалістами. Представник СПУ Євген Петренко вимагав залучити до розгляду справи як третіх осіб усі політичні сили, що брали участь у виборах, а також висловив думку, що непогано б викликати до суду як свідка... Генерального прокурора. Мовляв, одинадцять соціалістів, які також мають бути свідками, подали до Генпрокуратури заяву з вимогою порушити кримінальну справу проти ЦВК «у зв’язку з перевищенням службових повноважень» під час підрахунку голосів.

Олександра Медведька суд викликати відмовився, задовольнивши клопотання СПУ лише частково — було вирішено витребувати з ГП інформацію про результати перевірки заяви представників від Соціалістичної партії щодо фальсифікації виборчих документів на позачергових виборах до Верховної Ради 30 вересня.

Але це, як виявилося, був лише початок численних претензій і затягувань. Наступне клопотання соціалістів полягало у вимозі відводу всієї колегії суддів, оскільки вони, мовляв, «зацікавлені особи». Однак воно також залишилося без задоволення — інші позивачі «умили руки», не підтримавши цю ініціативу. Клопотань було ще багато, деякі з них суд навіть задовольнив: зокрема, погодився з вимогою соціалістів «затребувати у Центрвиборчкому дані щодо опублікування у ЗМІ даних про участь виборців у голосуванні, які окружні виборчі комісії, згідно із законодавством, повинні передавати до ЦВК».

У результаті недільне засідання ВАСУ тривало понад шість годин.

Комуністи продовжили справу соціалістів

Учора нудьгувати суддям також не довелося. Цього разу «клопоталася» Компартія. Її представник Олександр Іщенко висунув одразу десять клопотань. Зокрема, комуністи вимагали долучити до процесу як третіх осіб відповідальних працівників МВС і Державної прикордонної служби, в тому числі міністра внутрішніх справ Василя Цушка і головного прикордонника країни Миколу Литвина. Вони, на думку Іщенка, мали дати пояснення щодо даних з кількості виборців, які не змогли 30 вересня проголосувати, бо перетнули державний кордон. Це клопотання суд не задовольнив.

Також комуністи прагнули викликати в суд як свідків тих членів Центрвиборчкому, які брали участь у підготовці до виборів і встановленні результатів: Тетяну Лукаш, Броніслава Райковського, Олександра Шелестова та Михайла Охендовського.

Нагадаємо, що свої підписи під протоколом про остаточний підрахунок голосів поставили всі центрвиборчкомівці без винятку. Це клопотання теж залишилося без задоволення.

Крім того, представник КПУ попросив викликати як свідків громадян, що зверталися із заявами щодо голосування за інших осіб та з приводу підкупу виборців, а також витребувати з МВС матеріали стосовно таких заяв.

Кому на користь зволікання

Представники Центральної виборчої комісії, зокрема, заступник її голови Андрій Магера розцінили ситуацію, що склалася в суді, як зумисне затягування процесу позивачами — з метою відтягти реєстрацію новообраних депутатів. До того ж, наголошує Магера, Вищий адміністративний суд може розглядати лише ті позови, які стосуються безпосередньо підрахунку голосів. Тоді як у скаргах позивачів є й інші претензії.

Справді, складається враження, що позивачі анітрохи не поспішають почути вердикт, незалежно від того, яким він зрештою буде. Нагадаємо, що доки триває процес, газетам «Голос України» та «Урядовий кур’єр» Вищим адміністративним судом заборонено публікувати офіційні результати позачергових виборів до Верховної Ради.

Навіщо чотирьом невдахам і одній Компартії, яка пройшла до парламенту, затягувати виборчий процес? Версій може бути багато. Дехто вважає, що за цей час у ще чинного уряду й коаліції є можливість, скориставшись владою, ухопити собі зайвий шматок. А може, все це робиться не з бажанням відтягнути неминуче, а навпаки, з прицілом на майбутнє. Пам’ятаєте, як після виборів–2006 «помаранчеві» уже святкували перемогу, обнімалися, творили коаліцію й дякували виборцям із бігбордів за виявлену довіру? А опоненти тим часом користалися кожною зайвою хвилиною для того, аби «умовити» якомога більше «помаранчевих» та соціалістів перейти у свою коаліцію...