Чому вибухнув Дніпропетровськ?

Здоровим глуздом не збагнути

Фахівці й досі не можуть втямити, як у Дніпропетровську таке могло статися? Трагедія, що забрала життя уже 23 осіб, справді незбагненна. Незбагненна саме з технічного боку.

Адже навіть дилетанту відомо, що газопроводи, які заходять до наших осель, мають низький тиск — 0,012 кг/кв.см. Насправді ж він унаслідок зміни витрат може зрости не більше, аніж утричі. Такі газопроводи є єдиною мережею щонайменше в рамках одного мікрорайону. Газ до них надходить із газопроводів середнього (до 3 кг/кв.см) чи високого (6–12 кг/кв. см) тиску.

При підході до наших осель цей тиск, так би мовити, гальмується. Це здійснюється через газорегуляторні пункти (ГРП), які встановлюють у різних точках газової мережі для забезпечення якомога рівномірнішої подачі газу. Вони оснащуються однією чи двома лініями зниження тиску, що мають, окрім іншого, і два запобіжні пристрої — відмикаючий і скидаючий. Більше того, пропускна спроможність клапана забезпечує повне відсікання надмірних обсягів газу, не допускаючи підвищення тиску в мережі.

Фахівці стверджують, що газ середнього тиску може потрапити до газопроводів низького тиску тільки у двох випадках. Перший — при помилковій врізці газопроводу середнього тиску в газопровід низького тиску. І другий — при виході з ладу регулятора ГРП.

При цьому перший варіант може здатися абсолютно малоймовірним. Про яку помилку може йтися, коли раз на чотири дні обслуговуючий персонал повинен перевіряти все і вся? До того ж раз на два місяці обладнання регулюють, перевіряють пороги спрацювання запобіжних пристроїв, кожні півроку здійснюють технічне обслуговування і щороку—плановий ремонт. Увесь цей процес фіксується або ж записом у журналі, або ж складанням акта. Отож людський фактор, про який відразу після трагедії заговорило навіть саме керівництво «Дніпрогазу», ніяк не може здатися ефемерним. Кожну дію виконують конкретні люди, і вони, певна річ, мають вищих керівників. Отож якщо помилкова врізка все ж була, слово «недбалість» може здатися надмірно м’яким.

Коли ж щось сталося з регулятором ГРП, то газ теж повинен піти не до мережі низького тиску, а до газопроводу.

Отож за всіх розкладів можна передбачити тільки одне — повну відсутність кваліфікованих кадрів у «Дніпрогазі». До того ж в інтернеті гуляє ще одне припущення — скидні клапани могли бути заблоковані чи відімкнені з метою зниження втрат газу за вимогою господарів. А це вже — моторошно. Бо коли газ вибухнув, можливі тільки два варіанти — або ж клапана не було, або ж він був заблокований.

Суму оборудки сторони не називають

Історія про те, як потрапив російський капітал на ринок українського внутрішнього газопостачання — зовсім не бородата. Зокрема, газета «Коммєрсант–Україна» повідомляла про це в номері за 29 червня 2006 року: «Четыре из 27 областных газораспределительных организаций (Украины) были куплены структурами кандидата в совет директоров РАО «ЕЭС России» Михаила Абызова и «КЭС–холдинга», подконтрольного российскому предпринимателю Виктору Вексельбергу. Им удалось консолидировать контрольные пакеты ОАО «Донецкгоргаз», «Криворожгаз», «Харьковгаз» и «Днепрогаз»...

Сумму сделки украинские стороны не называют: по расчётам отраслевых аналитиков, она составила S40 — 45 млн... Украинские власти считают, что в переходе контроля за розничной торговлей газом сразу в нескольких областях Украины нет ничего трагичного. В пресс–службе Кабинета Министров сообщили, что правительство не против прихода российского капитала в частные облгазы, отметив, что это «будет способствовать их развитию».

І далі розкривається хід думок іноземних інвесторів. Вони пророкують зростання відпускної ціни на газ для населення, отож свій бізнес бачать рентабельним.

Коли ж копнути ще глибше, то з’ясовується, що куплені облгази через офшори раніше контролювалися тими ж особами, що тримають у полі зору готель «Прем’єр–Палас». А це — розстріляний просто під приміщенням суду Максим Курочкін і депутат Російської Держдуми Олександр Бабаков, який представляє інтереси так званої «лужниковської групи», і його «Українська інвестиційно–фінансова компанія» до 2005 року контролювала вищезгадані українські облгази.

Нині до ВАТ «Дніпрогаз» входять: ЗАТ «Комплексні енергетичні системи» — підконтрольне власнику групи «Ренова» Віктору Вексельбергу, ТОВ «ГАЗЕКС — Україна» — управляюча компанія, Sagacity Limited — володіє 22,57 відсотка акцій, Eriswell Trading Limited — володіє 22,57 відсотка акцій, Sodeman Limited — володіє 19,45 відсотка акцій. НАК «Нафтогаз України» тут належить лише 1,2 відсотка акцій, а газорозподільчі мережі на Дніпропетровщині знаходяться у віданні Фонду держмайна України.

Віце–прем’єр України Андрій Клюєв тепер заявив про некомпетентність генерального директора «Дніпрогазу» Ігоря Іванкова, нині, до речі, вже затриманого правоохоронними органами. Цікаве зізнання, чи не правда? Як некомпетентна людина могла пропрацювати на посадах першого заступника голови правління «Волиньгазу», членом правління «Львівгазу» і «Чернівцігазу», головою правління «Чернігівгазу»? Дніпропетровська газета «Ліца» називає Іванкова людиною, близькою до групи «Контінуум» Сергія Слабенка та Ігоря Єремєєва, відомого ще й як «гаманець» Володимира Литвина. Справді вузол виходить тугий. Отож «Ліца» передбачають компетентність Іванкова насамперед у фінансових питаннях А на їхньому тлі якісь там технічні питання здаються нічого не вартими, як і людські життя.

Бо ж справді дивно, навіть незбагненно, що сам директор «Дніпрогазу» особисто виїздить на місце очікуваного вибуху, власноруч перекриває вентиль і зникає, зовсім не подумавши про те, щоб підняти тривогу серед мешканців навколишніх будинків. Невже некомпетентність зайшла настільки далеко? Та й як зрозуміти, що за повідомленням про тотальне загоряння газових плит виїхала лише одна «аварійка», яка встигла відімкнути споживачів газу на Перемозі–3, потім — на Перемозі–2, а на Перемогу–1 вона просто не встигла...

Пристрасті довкола небувалого вибуху газу в Дніпропетровську вируватимуть ще довго. Але ще без одного вибуху з огляду на зазначене нам не обійтися — без вибуху правди.

А ТИМ ЧАСОМ...

Упродовж останньої доби список загиблих у будинку на Мандриківській, 127 подовшав ще на шість осіб. Під завалами знайшли семирічну Владиславу Костарєву. Батьки дівчинки до останнього сподівалися, що донька жива, адже хтось сказав, ніби бачив дитину після вибуху живою і неушкодженою. Дитину розшукували за допомогою оголошень у газетах, але, як з’ясувалося, марно. У списку загиблих тепер і 10–річний Руслан Бірюков, брат 14–річної Даші, яку поховали кілька днів тому. Також із–під завалів дістали тіло Олени Гончаренко, дружини Сергія Гончаренка (див. «УМ» від 18 жовтня), який втратив під час трагедії ще й двох доньок. Особи ще трьох людей встановлено. На цьому пошукові роботи на місці трагедії завершено.