Про хід тривалого процесу визначення «Семи чудес України» протягом року, «УМ» регулярно повідомляла. Нагадаємо, що акція, ініційована Миколою Томенком, завершилася напередодні Дня незалежності — саме тоді на Софійській площі Києва й було оголошено переможну сімку чудес. Ними стали: заповідник «Кам’янець», Києво–Печерська лавра, парк «Софіївка», Софія Київська, Херсонес Таврійський, Хортиця та Хотинська фортеця.
За кілька днів, на 16–ту річницю незалежності, пан Томенко запустив новий проект — «Маршрутами семи чудес України». Старт акції, метою якої було з’ясування проблем історичних пам’яток та моніторинг впливу попередньої акції на приток туристів, стався того ж дня на легендарній Хортиці, яка зайняла перше місце за результатами інтернет–голосування. За півтора місяця акція продовжилася: на другому етапі журналісти разом з паном Томенком вирушили до легендарних фортець Кам’янця–Подільського та Хотина. Стратегічна мета акції — популяризація України, пропаганда її туристичних можливостей.
І ось ми в старовинному Кам’янці–Подільському. Мер міста Олександр Мазурчак невдоволений нашим запізненням: мовляв, на вас чекала повітряна куля перед старовинною ратушею, мали б можливість побачити диво з висоти пташиного польоту, а так вже вечір надходить. Але нічний Кам’янець теж вражає. Тим більше що тут навчилися на прикладі Європи не економити на підсвітленні пам’яток і використовувати світло на повну.
Нічною була й екскурсія до славнозвісної твердині Кам’янця — Старого замку. Підсвітка його 12 веж, пряма лінія багать на його внутрішньому дворі додавали фортеці ще більшої загадковості та магічності. За мурованими стінами усе створено для задоволення найвибагливішого туриста: можна власноруч відчеканити на щастя монету періоду засновників замку князів Корятовичів (ХІV століття), осідлати коня, постріляти з лука чи арбалета, або навіть випити оковитої за міць твердині з княжною. Окремі башти відкриють вам цікаві експозиції: тут і манекени воїнів, що зійшлися в кривавому герці (не жахайтеся трупів — вони не справжні) у новій Західній вежі, що засвідчуєгероїчну оборону міста від 120–тисячної армії султана Магомета ІV, й експозиція у Папській (Кармалюковій) вежі, де тричі сидів у кайданах легендарний ватажок подільських опришків Устим Кармалюк, коли замок перетворили на в’язницю. На лаві поруч з Устимом відро — кожен бажаючий через грати може кинути туди монетку. Якщо влучив — твої жінки тебе ніколи не зраджуватимуть.
Із цікавих для туриста байок, розваг та унікальних пам’яток складається увесь Кам’янець. Тут знають, як заробляти гроші, щоб і турист лишався задоволеним, і місцевий мешканець був із роботою та заробітком. Міський голова Олександр Мазурчак зазначив «УМ», що місто має надзвичайно гарні перспективи, адже Кам’янець займає третє місце в Україні за кількістю пам’яток старовини після Києва та Львова. Водночас мер зазначає, що акція «Сім чудес України», в якій заповідник «Кам’янець» таки виборов перше місце, неабияк вплинула на збільшення туристичних потоків. Якщо у 2006 році місто в петлі річки Смотрич відвідало понад 200 тисяч туристів, то вже зараз цей показник побито, в мерії не сумніваються, що за підсумками року кількість туристів сягатиме 300 тисяч.
«Завдяки акції, туристів у Кам’янці побільшало, — не приховує задоволення пан Мазурчак. — Та й іноземці, які цікавляться Україною, починають зі знайомства із сімкою чудес. Відтак, завдяки популяризації, виникає новий потік людей, новий інтерес до нашого міста, що, власне, ми б і хотіли отримати».
За словами пана Мазурчака, у перспективи міста повірив і бізнес, чимало системних інвесторів готові вкладати кошти в розбудову туристичної інфраструктури Кам’янця. Місто має сім гарних готелів, наразі будуються ще дванадцять. Бізнесмени будують ще й низку закладів дозвілля — ресторани, боулінг–клуби, льодові палаци, кінотеатри тощо. «Уся ця інфраструктура створюється для потреб туристів, бо зрозуміло, що якщо в нас 168 кафе та ресторанів, то для 110 тисяч наших мешканців стільки не потрібно», — пояснює мер.
Відтак коштів на розвиток пам’яток та реставраційні роботи у місцевої влади вистачає. Невдовзі у Кам’янці на території фортеці збираються створити новий історичний музей, який би комплексно, а не епізодично представив як історію фортифікації, так і історію самого міста.
У розташованої за 23 кілометри від Кам’янця–Подільського Хотинської фортеці справи значно гірші. Туристичної інфраструктури фактично немає, погані дороги, єдина насолода — величний вигляд самої твердині над Дністром. Образ неприступного замку не раз використовували кінематографісти — тут знято чимало історичних фільмів: «Гадюка», «Захар Беркут», «Балада про доблесного лицаря Айвенго», «Три мушкетери», «Чорна стріла», «Стара фортеця», «Стріли Робін Гуда», «Яса», «Тарас Бульба».
Утім і донині турист, окрім високих замкових стін, нічого не побачить — тут досі немає жодної музейної експозиції, жодної прив’язки до легенд, яких у Хотині вистачає. Про розваги не йдеться й поготів. Фахівці зазначають, що в такі місця поки що їдуть лише справжні патріоти та любителі старовини. Пам’ятник гетьману Петру Конашевичу–Сагайдачному — єдиний для них натяк на козацьку славу та героїчну історію України в цих місцях. Пересічного туриста сюди взагалі не заманиш — навіть туалети на території заповідника далекі від стандартів.
Микола Томенко додає, що Хотину є чому повчитися у сусіднього Кам’янця, адже до міста над Смотричем туристи приїздять цілеспрямовано, знайомляться з його пам’ятками, залишають чималі гроші в готелях та ресторанах міста, а потім, у рамках окремої екскурсії, їдуть до Хотина, щоб на ніч знову повернутись у Кам’янець.
«Невже Хотин не може зробити так, щоб гроші турист залишав і в їхньому місті, а до Кам’янця їздив лише на екскурсії?» — запитує пан Томенко. «Дійсно, однією унікальністю пам’ятки турист не задовольниться, — відповідає директор Державного історико–архітектурного заповідника «Хотинська фортеця» Людмила Пастух. — Потрібні й експозиції, і готелі... Маємо підтримку влади, є в нас сили, а от грошей нема». Звісно, в самому заповіднику не сидять склавши руки — реставрують будинок коменданта, який за часів турецького володарювання був султанським гаремом, працюють над створенням інтер’єрних пристосувань, як в музеях Європи. У реставрованих підвалах планують встановити діжки з вином — щоб кожен турист, відкривши краника, міг поласувати буковинським вином.
А от представники обласної та районної влади вказують на державні кошти, витрачені в останні роки на реставраційні роботи. Цифри смішні. Тим більше, що на прикладі Кам’янця можна впевнено сказати, що бізнес, створюючи інфраструктуру навколо пам’ятки, залишає грошей у десятки разів більше! Бо це і відрахування в бюджет, і гроші задоволених туристів. Один із мешканців Хотина, на правах анонімності, зазначив «УМ», що міська влада фактично відлякує інвесторів незрозумілими пропозиціями. Щось на кшалт: хочете побудувати готель чи ресторан? Ми вам дамо дозвіл, але побудуйте для міста будинок на певну кількість квартир, бо в нас черги на отримання житла великі...
«Далі свого носа не бачать! — обурюється співрозмовник «УМ». — Тоді як Хотин уже давно міг процвітати й бути потужним туристичним центром. У нас населення лише 10 тисяч, була б людям і робота, й місту відрахування в бюджет. За кошти від туристичного бізнесу мерія сама б зводила будинки один за одним».
«Гроші ходять тут стежками! Це — туристи. І вони хочуть платити за задоволення та інформацію», — зазначають окремі представники бізнесу. «Без інвестицій і бізнесу складно буде щось зробити», — погоджується Микола Томенко, який вважає, що інфраструктура навколо історичних пам’яток має розбудовуватися не лише за рахунок держбюджету. Потрібно залучати кошти як українських, так і іноземних інвесторів. Та й взагалі, пан Томенко виступає за створення єдиного відомства, яке б опікувалося відбудовою, фінансуванням і стратегією розвитку історичних пам’яток України. Бо нині цим питанням опікується декілька міністерств, що значно ускладнює процес узгодження.
Чи вдасться врешті–решт підприємцям та чиновникам порозумітися, побачимо невдовзі. Принаймні вже те, що Хотин потрапив до сімки чудес України, засвідчує, що до нього прикута значно більша увага, ніж раніше. Пан Томенко каже, що, за підсумками акції «Сім чудес України», відвідування історичних пам’яток в Україні збільшилося на 20 %! Зокрема, це підтверджує й пані Пастух. У коментарі «УМ» вона підкреслила, що якщо у 2006 році Хотинську фортецю відвідало майже 100 тисяч туристів, то після акції їхня чисельність уже зросла до 150 тисяч!
Сконцентрувавши найбільше міжнародних банків та облаштувавши у своєму порту базу для найбiльших круїзних лайнерів світу, воно справляє враження пістрявого космопорту, в якому комфортно почуваються представники найнесподіваніших етносів і націй. >>
...Шрі-Ланка з’являється під крилом літака зненацька і нагадує згори зелений листок, що загубився серед смарагдово-синіх вод Індійського океану. Більша частина острова вкрита густими тропічними лісами, помережаними звивистими лініями численних ланкійських рік. >>
На Поділлі серед природних феноменів більш відомі Дністровський каньйон та Подільські Товтри, які, за результатами iнтернет-опитування, потрапили до семи чудес природи України. Адже вони доступні погляду кожного. А про занурений у вічну темряву світ подільського карсту, масштаби якого важко піддаються уяві і який тільки частково відкрив свої таємниці, знає обмежене коло осіб. >>
Якщо є бажання пізнавати щось нове, відсутність закордонного паспорта і кругленької суми не перепона. Святковим дивом може стати подорож в Україні. І необов’язково їхати у розрекламовані Львів, Чернівці, Ужгород чи Київ. Про нові маршрути і їх цікавинки розповiдають ведучі подорожніх рубрик на телеканалах Валерія Мікульська і Наталія Щука. >>
Стереотипи — річ уперта: більшість вважає, що курортна Туреччина — то передусім Анталія. І весь прилеглий до неї південний регіон — Аланія, Кемер, Белек... Туди вітчизняні турфірми традиційно скеровують клієнтів, пропонуючи готелі на різні смаки, туди відправляють чартерні літаки. >>
Ми йдемо по маршруту, прокладеному понад тисячоліття тому. На шляху — вимурувані з дикого каменю церкви, обнесені кріпосними стінами монастирі й замки феодалів, середньовічні притулки для пілігримів (альберге) і харчевні. А попереду, позаду — пілігрими, що йдуть в одному напрямку — до іспанського міста Сант-Яго де Компостела. >>
