А наостанок я скажу...

Годинник у залі засідань Кабміну поспішає на п’ять хвилин. Час для уряду Януковича у ці дні також побіг із катастрофічним прискоренням: нова коаліція вже є, причому не «синя», а значить, нова коаліція може постати у будь–яку мить. Утім уряд «регіоналів», мов канадські хокеїсти, демонструє волю до перемоги і грає до останньої секунди.

Хто старався, отримає крісло

Прем’єр–міністр Віктор Янукович одразу продемонстрував власну поінформованість — він чув заяви, що коаліція буде «однокольоровою». І одразу же прокоментував їх: «Сьогодні такий стан і такий розклад політичних сил, що це зробити практично неможливо».

Віктор Федорович говорив це майже паралельно з Президентом, який із телеекранів заявив: він готовий внести до парламенту ту кандидатуру Прем’єра, яку йому запропонує демократична більшість. Керівник Кабміну знав, що говоритиме його візаві на Банковій, але старанно демонстрував наявність чергового «Мороза в рукаві». Не забарився одразу ж попередити опонентів: «Вона (коаліція. — Авт.) не буде стабільною, а це означає, що держава буде в нестабільності». Тобто, залишившись в опозиції, команда скинутого Прем’єра розхитуватиме державний човен так сильно, як тільки зможе.

Але нині Янукович прагне таки домовитися з Ющенком. Прем’єр навіть забрав назад погрози своїх соратників не реєструвати у залі Верховної Ради фракцію «регіоналів» — мовляв, він категорично проти ще одних дострокових виборів. «І така ж позиція Президента», — у невластивій для нього миролюбній манері підсумував Віктор Федорович.

Аби підсолодити гірку пігулку поразки для власних міністрів, більшість яких є «регіоналами», керівник Кабміну окинув поглядом зал і звернувся до них простою мовою: «Кому не вистачить крісла, всі практично, хто тут присутні за цим столом, обрані народними депутатами. Крім деяких міністрів. Хоча, можливо, таких і немає. Чи є?»

— Є... — приречено прозвучали тихі голоси.

— Два, так? — весело, по–богатирськи сміявся Федорович, відкинувшись на спинку крісла. — Але всім роботи вистачить у державі. Якщо є бажання працювати, людині завжди знайдеться місце, питань не буде.

А на «Мерседес» ви не на заводі заробили!

За час, який залишився до моменту «працевлаштування від Януковича», нинішній перший віце–прем’єр Микола Азаров та просто віце–прем’єр Віктор Слаута одержали завдання боротися з цінами. «Селекторні наради, виїзди на місця, Антимонопольний комітет», — Прем’єр запропонував їм зброю на вибір.

Пам’ятаючи життєвий досвід штандартенфюрера Штірліца («найкраще запам’ятовується остання фраза»), керівник Кабміну наприкінці своєї каденції запропонував народу проект Податкового кодексу. На цей документ довго чекала країна. Янукович, маючи більшість у Раді, міг без проблем «провести» його через депутатів, створити більш–менш рівні правила гри й тим самим заслужити титул вітчизняного реформатора. Однак на той час у «регіоналів» були інші, важливіші турботи перерозподілу грошових потоків. А ухвалений проект кодексу, попри усі його плюси та мінуси, має усі шанси надовго залягти в бездонних шухлядах парламенту.

Головне в проекті Податкового кодексу — зниження податку на додану вартість із 20% до 17%. Ставка «впаде» не одразу, а зменшуватиметься на 1% упродовж трьох років. Заступник міністра фінансів Тетяна Єфименко дуже традиційно пояснила, звідки дер­жава братиме недоотримані кошти: «Будемо розширювати базу оподаткування». За її підрахунками, «тіньовий» сектор в Україні становить від 35 до 50%, а отже держава намагатиметься «відщипнути» шматок цього таємничого пирога.

Кодекс адаптували під директиви ЄС, які стосуються переважно норм акцизу та ПДВ. Першими жертвами нововведень стануть селяни, які платитимуть податок на додану вартість, здаючи молоко та м’ясо переробникам. Можна одразу ж припустити, що галузь після цих нововведень почне переходити на сумнівні схеми і тим поставить під загрозу бажання влади виводити з «тіні» своїх хитрих синів і дочок. Втім проект кодексу передбачає посилення відповідальності за несплату податків. Якщо, скажімо, людина витрачає коштів більше, ніж заробляє, до неї приглядатимуться особливо уважно. «А яким чином за ними стежитимуть?» — запитали у пані Єфименко. «Існують міжнародні норми. Вони передбачають і офіційну інформацію, і оперативну», — відповіла заступник міністра.

Зарплату на благодійність

Приділивши багато уваги ліквідації дніпропетровської трагедії, Віктор Янукович вирішив ще раз «обставити» конкурентів із секретаріату Президента. Якщо Ющенко разом із своїми підлеглими у перші дні після аварії вирішили передати постраждалим свій одноденний заробіток, то Прем’єр із властивим йому донецьким розмахом пішов у тридцять разів далі — і запропонував усім міністрам віддати свою місячну зарплатню.

— Немає заперечень? — глянув він в очі власникам дорогих краваток.

— Немає... — слухняно відповіли ті.

У неформальному спілкуванні міністри виглядали сумними. «Ета бодяга єщо будєт трі мєсяца продолжаться. Так ви єго за ето врємя того...», — голосно говорив міністр Кабінету Міністрів Анатолій Толстоухов до одного з працівників апарату, крокуючи до залу. Але побачивши журналістів, швидко замовк і вирішив зайнятися теками для запрошених.