Говорити англійською не обов’язково?

Уже майже десять років під грифом Міністерства освіти виходять підручники English through Communication («Англійська через спілкування»), написані авторським колективом під керівництвом професора Київського лінгвістичного університету Надії Скляренко. Навчаючись за цим підручником, діти не просто читають і перекладають тексти та вчать правила граматики. Вони також тренуються говорити англійською, розігрують на уроках різні сценки та ситуації, що можуть виникнути в людини, яка опиняється в англомовній країні.

«Ми не просто садимо дитину за книжку і примушуємо завчити певну кількість слів та зв’язати їх у стандартні універсальні речення. За комунікативною методикою, дитина має спершу відчути атмосферу, в якій живе носій мови, познайомитися з основами культури країни мови, — розповіла «УМ» пані Скляренко. — Це не прості забаганки авторів курсу. Практика довела, що знання мови, отримане таким чином, відрізняється від стандартних методик приблизно так, як комп’ютерний переклад від літературного».

Можна було би лише порадіти за учнів, які почали навчатися за такою прогресивною методикою, але... Книжки для 10–го та 11–го класів з англійської, незважаючи на те, що вони отримали гриф Міносвіти, не мають міністерського замовлення на друк. МОН сьогодні не дає замовлення на друк цих підручників для старшокласників. Таким чином, якщо автори підручника зможуть видати його на комерційних засадах, учні та їхні батьки будуть змушені купувати підручники на книжкових ринках. Інакше діти вчитимуться за цілковито іншою методикою, зовсім відмінною від тієї, за якою вони навчалися протягом п’яти років.

Директор маріупольської школи іноземних мов «Поліглот» Людмила Підько задоволена тим, із яким ентузіазмом діти вчать англійську за підручниками «Англійська через спілкування». «Достатньо пройтися нашими коридорами під час занять, щоб за звуками дізнатися, де зараз уроки з використанням згаданих підручників, — розповіла вона. — Адже цей підручник передбачає живе невимушене спілкування, новий відкритий тип пізнання. Саме це і буде потрібно сьогоднішньому школяреві, якщо він поїде вчитися чи відпочивати за кордон, або якщо на майбутньому робочому місці йому доведеться спілкуватися з іноземцями. На жаль, сьогодні ми зіткнулися з величезною проблемою — відсутністю книг для 10–го та 11–го класів. Підросло покоління, що почало навчатися за підручниками з п’ятого класу, і наразі наші викладачі гадають, як якісно продовжити розпочату лінію навчання. Адже посадити десятикласника за звичайний підручник — це все одно, що почати раптом навчати його за допомогою дитячих кубиків із літерами. Методика від початку задумувалася як цілісна і ніхто не міг передбачити, що цьому загальнодержавному процесу стане на заваді банальний недодрук підручників, ще й із незрозумілих причин».

Думку пані Підько розвиває один із співавторів підручника, фахівець спільного проекту Міносвіти та «Британської Ради» з розробки незалежного тестування з іноземних мов, доцент КНУ ім. Шевченка Ольга Квасова: «Сьогодні ми проходимо відповідальний етап. Незабаром наші школярі замість випускних іспитів складатимуть незалежне зовнішнє оцінювання. Зараз уже апробовані методики тестування з історії, української мови, сучасний рівень вимог до абітурієнта передбачає високі вимоги і до знань з іноземної мови. Одним з європейських критеріїв, на які ми переходимо, є використання автентичних мовних матеріалів при навчанні та тестуванні школярів. І українська освіта усвідомлено роками йшла до цього, зокрема, готуючи серію «Англійська через спілкування». Проте зараз ми, як у приказці, сказали: «Гоп!», але нікуди так і не стрибнули. Як ми можемо закласти високі європейські вимоги до нашого тестування, коли нашому школяреві просто нема звідки цього навчитися?»

Ситуація викликає занепокоєння і серед широких кіл громадськості. Так, до пошуку істини долучився Київський осередок Молодіжного руху «Модос». Представники організації звернулися до Президента, Прем’єра, Голови Верховної Ради, міністра освіти, президентів Академії наук України та Академії педагогічних наук, науковців, освітян, до ЗМІ з проханням підтримати ініціативу No translit. Just english. («Не потрібен трансліт, краще вчити справжню англійську»).

Голова київського осередку «Модос» Антон Василенко розповів, що сам завжди мріяв досконало знати англійську, проте у нього ніколи не лежала душа «до нудного зазубрювання схожих одна на одну вправ». «Ми будемо добиватися того, щоб були надруковані необхідні підручники, а наші діти навчалися справжньої живої англійської», — розповів він «УМ».

Хочеться сподіватися, що в державі, яка декларує європейські цінності та прагне в усьому вийти на світовий рівень, будуть більш серйозно ставитися до навчання найпопулярнішої мови міжнародного спілкування.

Василь СВІТЛИЧНИЙ