Головні ролі у фільмі зіграли Олег Савкін та Володимир Нечепоренко.
«У нашому житті багато незвичайного — зимова Ялта, пальми в снігу», — стверджував Бананан, екстравагантний персонаж із фільму «АССА». Відчути флюїди цього афоризму здатні хіба що люди, налаштовані на ту ж саму хвилю, що й герой Сергія Бугайова. Для всіх інших Ялта так і залишиться суцільним святом, мрією, гімном розкоші та безтурботності. Утім в Ялті, як і в будь–якому місті, трапляються випадки значно резонансніші, ніж «пальми в снігу». Скажімо, вбивство молодої бухгалтерки Катерини Баскакової — саме так розпочинається психологічний детектив Олександра Муратова «Вбивство у зимовій Ялті».
Як і вимагає жанр, дізнатися, хто ж убивця, вдається лише ближче до фіналу. Але перед цим режисер разом зі слідчим Леонідом Прохоренком (актор Олег Савкін) пройде багато кілометрів засніженими вузенькими вуличками Ялти, побуває в Алчевську — звідти один із підозрюваних — та Інституті судово–медичної експертизи, викурить не одну пачку сигарет і перевірятиме все нові й нові версіїї... На цьому шляху їм зустрічатимуться різні люди — кондуктор з очима побитої собаки, тюремний завсідник Вадик Козловський («За що сидиш?» — «Не знаю, посадили...»), «типчик» з величезними кулаками, обтатуйований з ніг до голови. А поряд тупцюватиме непримітний дідусь «бухгалтерської зовнішності», який зі своїм протезом, здавалося, найжахливіше, що міг зробити, так це вбити таргана... Переглядаючи «Вбивство у зимовій Ялті», знавці детективів отримають у своє розпорядження величезний простір для тренування власної інтуїції.
Оператор стрічки Володимир Басс, з яким Муратов працював і раніше («Вальдшнепи», «Татарський триптих»...), знову продемонстрував неабияке вміння в «прочитанні» зміни настроїв головних героїв. Виконавці головних ролей — Олег Савкін, Мустафа Куртмуллаєв, Володимир Нечепоренко, Олена Бондарева–Репіна, Микола Шутько, Анатолій Ященко — вкотре нагадали про чималий потенціал українських акторів, які хоч і мають успішну театральну долю, але завжди радо відгукуються на магічне для кожної кіношної душі слово «Мотор!».
«Поки у вас антракт, я перезаряджу рушницю», — такими словами закінчується перша дія вистави «Шевченко 2.0», яку в Києві нещодавно представив легендарний Харківський театр імені Шевченка «Березіль». >>
Нова збірка оповідань Владислава Івченка «Книга втрат і нестач» (К.: Темпора, 2024) — що в ній нового, як порівняти, скажімо, з двома попередніми, «Спочатку їх було шістдесят» та «Після 24-го» (обидві — 2022 р.)? >>
На Житомирщині в селищі Червоне будинок-садибу Терещенка, що є пам'яткою архітектури місцевого значення, остаточно повернули з приватної у державну власність. У 2000 році палац та частину території безкоштовно передали у користування, а далі у приватну власність УПЦ (МП). >>
У міланській галереї Centro Brera в Італії, в понеділок 18 листопада, відкрили виставку українських мисткинь "Вицвілі кольори" (Colori Spenti). Експозиція представляє роботи художниць, що постраждали від російського вторгнення. >>
Виконано важливу частину заповіту активіста та розвідника 93 ОМБр «Холодний яр» Романа Ратушного. Загиблий герой заповів зі своїх бойових виплат підтримати Будинок-музей Тараса Шевченка. >>
«Українське радіо» 16 листопада святкує 100 років мовлення і День працівників радіо, телебачення та зв'язку України. >>
