Я не здамся без крові!

Найскладніші випадки серцевої патології сьогодні лікують у Науково–практичному медичному центрі дитячої кардіології та кардіохірургії, розташованому в Києві. На другому поверсі центру «прописалися» хворі діти та їхні мами — по кілька пацієнтів у кожній палаті. У палатах — віковий «різнобій»: немовлята поруч з дво–трирічними дівчатками й хлопчиками. Когось із малюків лише готують до операції, хтось відходить після реанімаційного відділення, а когось уже вдягають, щоб забрати додому. Про те, які патології лікують спеціалісти центру і які технології для цього застосовують, «УМ» дізнавалася у лікарів та матусь.

Рана загоїлась — дитина здорова

Для кардіологів не секрет, що в Україні щороку народжуються півтори—дві тисячі особливих немовлят. Якщо їм не зробити складну операцію на серці протягом найближчого року (іноді пацієнти не можуть зачекати і місяця), вони, нещасні, помруть. Але у 80 відсотках випадків після операції маля стає абсолютно здоровим і фактично отримує друге життя. «Якщо операція пройшла без ускладнень, пацієнти проводять 7—10 днів у лікарні, а потім їдуть додому, — каже директор Науково–практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії Ілля Ємець. — Рана розрізу загоїться, і все — діти здорові. Можете переглянути фотографії, які надсилають батьки цих малят через 5, 10 років після операції. Богатирі!»

Фотографії я не дивлюся, натомість вирушаю до палат. У коридорі тихо і спокійно. Плач лунає нечасто — переважно від грудничків. Утім дехто з «дорослих» діток (старші від року) починає заливатися сльозами, помітивши поруч людину в білому халаті — як маленький Ілля з Луганщини. За рік життя хлопчик переніс уже дві серйозні операції. Тому лікарів боїться — а раптом знову до операційної повезуть? На незнайомих тьоть, які заходять до палати з диктофонами в руках, теж поглядає недовірливо. Мовляв, хтозна, звідки ви прийшли і чого вам треба...

Мама Іллі розповідає, що перше «знайомство» з кардіологами в маляти відбулося невдовзі після народження. Те, що з серцем у дитини негаразд, стало зрозуміло ще в пологовому будинку. Медики направили маленького пацієнта до Києва, і на дев’ятому дні життя Ілля переніс зондування. Фахівці виявили у дитини транспозицію магістральних судин — коли аорта відходить від правих відділів серця, а легенева артерія — від лівих (у нормі судини мають розташуватися навпаки). Організм не отримував нормальної кількості кисню, і дитина довго не прожила б. Малюкові треба було робити операцію, але після народження він був надто слабким — міг би просто не витримати. Патологію усунули через півроку, коли хлопчик трохи зміцнів. Тоді його мама думала, що вже більше не повернеться до кардіоцентру...

Ніхто не знав, що через декілька місяців у малого розвинеться інша патологія — звуження легеневих вен. Іллю привезли до Києва у важкому стані, медики мали спочатку лікувати пацієнта від пневмонії (вона «розквітла» на тлі вади серця), а вже потім проводити операцію. Ледве витягли... «Але тепер усе буде гаразд, — каже мама Іллі. — Лікарі сказали, що буде бігати, стрибати, тільки майстром спорту не стане. А мені й не треба...»

Серце б’ється рівно

У сусідній палаті щойно заселилася мама з дитинкою. Запитують у «старожилів», що тут і до чого. Хвилюються...

Дворічна Аделаїда сидить на ліжку й зосереджено щось видивляється у вікні. Побачивши маму, посміхається й тягне до неї ручки. І не скажеш, що півтора тижні тому дівчинка лежала в реанімації після складної операції на серці. Та й шрамів не видно...

«А не було ніякого розрізу, — пояснює Катерина, мама дівчинки. — Через артерію лікарі ввели електрод у серце і спрямували імпульс на певні ділянки, відповідальні за порушення ритму. Операцію робили в інституті імені Амосова, де є необхідна апаратура. Потім поклали доньку до реанімаційного відділення. Нещодавно лише до палати перевели».

Пані Катерина приїхала до центру з Очакова (Миколаївська область). Каже, що про можливу проблему з серцем немовляти дізналися ще на третьому тижні вагітності. Медики попередили про це майбутню маму заздалегідь, тож після народження дитини батьки уважно придивлялися — чи все гаразд з їхньою крихіткою. А на третій день життя кардіологи послухали серце дитини і діагностували порушення ритму. Власне, після того Аделаїда росла здоровою дитиною: бешкетувала, гралася, як усі здорові діти. А в півтора року почала проявлятися патологія. Дитина швидко втомлювалася, була млявою, неохоче ходила — так, ніби кожен рух давався їй дуже важко. У серпні дівчинці стало зовсім зле, тож мама привезла її до Києва.

«Бачили б ви тоді доню, — хитає головою Катерина. — Набряки неймовірні. З нирками проблеми з’явилися... Цілий місяць — то з реанімації в палату, то знову в реанімацію, аж поки стан стабілізувався і вже можна було проводити операцію».

Тепер дівчинка почувається набагато краще. Мама Аделаїди дякує за це лікарям Науково–практичного медичного центру дитячої кардіології та кардіохірургії. До слів подяки приєднуються інші батьки, чиї діти живуть на цій землі тільки завдяки майстерності кардіохірургів.

Операції без крові — дороге задоволення

Як розповідають мами, усі послуги для їхніх дітей — безкоштовні. Кошти на обстеження й операції надходять з державного бюджету. А це — немалі суми. «Ми нещодавно підрахували — тільки на медикаменти й одноразові матеріали під час однієї найпростішої операції ми витрачаємо до 30 тисяч гривень, — каже Ілля Ємець. — А скільки йде на складне втручання, важко сказати.

Як розповів директор Інституту серцевої хірургії імені Амосова Геннадій Книшев, сьогоднішні технології дозволяють робити чимало операцій без крові. Пацієнту не розрізають огруддя, аби дістатися до головного людського м’яза, а «лагодять мотор», вводячи через судини спеціальні прилади. Так можна провести закриття Боталлової протоки, закриття дефекта міжшлункової перегородки, розширення вен тощо. За словами фахівця, такі операції виконувалися в інституті імені Амосова ще декілька років тому, але висока вартість матеріалів не дозволяє робити їх часто.

«Спеціалісти в нас є, у центрі все вміють робити, але це дуже дороге задоволення, — зазначає пан Книшев. — Держава не потягне такі витрати. Парасолька, якою закривається Боталлова протока, коштує 5 тисяч доларів. Аналогічна операція з розрізом і штучним кровообігом обходиться близько 2—3 тисячі гривень. Відчуваєте різницю? У цьому головна проблема».

Як пояснюють медики, відкрита артеріальна (Боталлова) протока розміщується між стовбуром легеневої артерії й аортою. Ця протока потрібна до народження — бо ж легені плода в утробі не працюють. Після народження дитини протока повинна поступово закритися. Але в одного з двох тисяч новонароджених отвір залишається, і це створює цілу низку проблем. При відкритій артеріальній протоці кров з аорти (у ній тиск вищий) скидається в легеневу артерію. Обсяг крові в малому колі кровообігу різко збільшується — може перевищувати обсяг крові у великому колі в три рази. При цьому основна частина крові циркулює в легенях, а решта органів і тканини недоотримують кисню і постійно перебувають у стані кисневого голодування. Через підвищений тиск у легеневих судинах застоюється кров, а це створює всі умови для початку запалення легенів. Діти з відкритою артеріальною протокою швидко втомлюються, важко дихають при незначному навантаженні, відстають у розвитку від своїх однолітків.

ДО РЕЧІ

За словами міністра охорони здоров’я Юрія Гайдаєва, якби всі 1480 малюків з критичними вродженими вадами серця отримали вчасну кардіохірургічну допомогу на першому році життя, показник дитячої смертності знизився б до стандартів ЄС.