За крок до визнання

У неділю наше сприйняття України трохи змінилося. Адже вперше на дер­жавному рівні були урочисто вшановані борці за її свободу. А головнокомандувачу УПА Романові Шухевичу указом Президента присвоєно звання Героя України (посмертно). 12 жовтня Віктор Ющенко видав указ «Про відзначення 65–ї річниці створення УПА», яким передбачено не лише проведення тематичних виставок та лекцій з історії українського визвольного руху, а й заходи для поліпшення соціально–побутового і медичного обслуговування його ветеранів, вивчення їхніх повсякденних потреб, надання адресної матеріальної допомоги.

«Пам’ять про кожного героя і кожну жертву боротьби за визволення, свободу і незалежність України є святою і неподільною», — сказав глава держави у своєму виступі на святковому вечорі з нагоди 65–річчя УПА в Національному палаці «Україна». Президент наголосив, що держава та суспільство в боргу перед борцями, які залишилися в живих, і закликав новообрану Верховну Раду і майбутній уряд прийняти рішення про державне визнання ветеранів українського підпілля.

Президент вручив державні нагороди багатьом учасникам національно–визвольного руху — «за вагомі особисті заслуги у боротьбі за відродження незалежності української державності, відданість ідеалам свободи і демократії». Геройську відзнаку свого батька отримав син Романа Шухевича Юрій, який і сам понад 27 років провів у комуністичних тюрмах та концтаборах.

Перед кількатисячним товариством (в залі «України») виступили голова Всеукраїнського братства вояків УПА Михайло Зеленчук, директор Інституту національного державотворення Михайло Ратушний, голова Ювілейного комітету для відзначення 65–річчя УПА зі США Богдан Коваль. Сидячи в залі, за дійством уважно стежила лідерка блоку свого імені Юлія Тимошенко.

Не обійшлося на святі й без повстанських пісень. Організатори мистецької частини, очевидно, хотіли представити всю повноту їх поширення в сучасній Україні, від Сходу до Заходу й від дитсадка до поважного віку. Отож співали й ветерани–повстанці, і молодіжні рок–гурти з Харкова й Запоріжжя, маленькі дівчатка в гуцульських строях, фольклорний гурт жінок зі Львівщини й ансамбль художньої самодіяльності (що заспівав знану всім від Чубая «Буде нам з тобою що згадати» у псевдоакадемічній манері). Утім пісні УПА як свідчення бойової звитяги українців стали відомі широкому загалу не так давно. За словами повстанського сина, а нині відомого поета й директора видавництва «А–БА–БА–ГА–ЛА–МА–ГА» Івана Малковича, тривалий час українцям заборонялося мати «свої» пісні про війну, згодом з’явилася компромісна «Степом, степом». І лише кільканадцять років тому українські пісні «вийшли з підпілля», а поети й композитори навіть стали творити нові повстанські твори. Так, пісні Анатолія Сухого (гурт «Рутенія») багатьма сприймаються як народні. Його «Скоростріл, фуфайка і з тризубом шапка» здійняли в залі шквал овацій.