Китайський бог — живе чи не у кожній українській квартирі.
На тлі вже майже рідних «сучасних» інтер’єрів кімнат обстановка в стилі «етно» зачаровує своєю незвичайністю та індивідуальністю. Національний колорит (іншими словами — етностиль), мов на противагу загальній стандартизації, впевнено входить у сьогоднішню моду.
В основу етнічного стилю покладено первісну пластику, природні та африканські мотиви. «Окрім усього, етностиль, — як зауважує дизайнер студії «9 квадратів» Володимир Хмура, — бере свій початок в Африці, де найбільше збереглися традиції та звичаї народу». Хоч особливу популярність цей стиль здобув у країнах Європи та Америки, зараз він активно завойовує увагу й українців.
Основним матеріалом предметів етностилю є дерево, що дозволяє робити цю екзотику ще й досить економічною. З дерева виготовляються і меблі, що оздоблюються фігурним різьбленням, і блюда для фруктів, що розмальовуються чорною фарбою, тощо. «Характерним для африканського стилю, — розповідає Володимир Хмура, — є використання в інтер’єрі шкіри тварини. Це надає особливої екзотики. Також досить актуальними тут будуть виготовлені вручну екзотичні скульптури, маски, стилізовані ліхтарі тощо».
Культура Африки не обмежується винятково масками та різними ритуальними предметами. Існує також величезна кількість статуеток тварин, богів та людей, виготовлених із слонової кістки, бронзи, міді та дерева. Знайти їх неважко навіть у межах України, і це переважно завдяки тому, що постійно збільшується кількість крамничок, куди ці речі постачають безпосередньо з Африки, та українським народним умільцям, які навчилися досить добре копіювати своїх африканських колег. Відповідно вартість «рідних» африканських дрібничок суттєво відрізняється від своєї української копії, і ця різниця, на окремі речі, коливається у межах 100—200 грн.
«Для того, щоб створити у своєму домі настрій Африки, вам необхідно «знищити» на стінах шпалери та пофарбувати їх у будь–який відтінок охри, — переконана декоратор Ольга Шевченко. — Окрім того, має бути досить багато й інших елементів, наприклад, посуду з каменю, масок, декоративних подушок із зображенням тварин та різних скульптур. Хоча тут теж є досить важливий момент — не перетворити кімнату на музей. Бо це, по–перше «забруднить» територію і зіпсує враження, а по–друге, швидко набридне».
Варто зазначити, що серед палітри кольорів для Африки характерні теплі та приємні відтінки, також блискучі бавовняні тканини та льон. Додатковий ефект житлу додадуть льняні наволочки з вишитими фігурками тварин, дерев’яні вази, прикрашені бамбуковими паличками, тощо. А бажаючі створити у своїй кімнаті ефект африканського сафарі можуть використати всі вищеназвані елементи побуту та декору із зображенням тварин (лами, зебри, тигра тощо).
Ще років зо два тому широкою популярністю користувалася японська та китайська етніка. Проте сьогодні картина дещо інакша. Китайський стиль вже не актуальний і, більше того, як стверджують деякі дизайнери, є поганим тоном. Натомість японський колорит у деяких країнах, і в Україні зокрема, досі дуже поширений. Про це свідчить, принаймні, величезна кількість крамничок з «японським начинням» у всіх містах нашої країни. А характерним для нього є мінімалістсько–декоративний стиль, адже головне, щоб увага нічим «не переобтяжувалася», а простір не зменшувався.
Як відомо, Японія тяжіє до природи, тому колорит цієї країни завжди асоціювався з квітами переважно світлих кольорів (наприклад, японською сакурою). Тому актуальними в оформленні кімнати «під Японію» є відтінки бежевого, білий, кремовий та молочний кольори. Японські меблі, гладкі та нефактурні, також витримані у світлих тонах. Типічна деталь у дизайні — японська розсувна стінка та бамбукові столики. Важко також уявити японський стиль і без ієрогліфів, а вони використовуються досить часто. Так, у спеціальних крамничках можна знайти комплекти постільної білизни, покривала, подушки, килимки, свічки та інші національні речі, прикрашені ієрогліфами та іншими стилізованими малюнками. До речі, тканини, які використовують японці для пошиття вищеназваних речей, винятково натуральні. Здебільшого це бавовна та шовк.
Не обійтися бажаючим створити в кімнаті Японію і без відповідного посуду для чайної церемонії. Причому найчастіше його ставлять на головний стіл кімнати. Доповнять декорацію вашої «японської» кімнати шкатулки, скульптури та обов’язково білі квіти, які можна розмістити на невисоких скромних меблях.
Хоч і китайський стиль, як було зазначено вище, не користується шаленою популярністю, проте його елементи зустрічаються часто. Наприклад, китайські вази чи скульптури Будди. Такі речі, рекомендують дизайнери, краще розміщувати у вітальні, щоб створити особливий настрій.
Безперечною вишуканістю від усіх вищеназваних відрізняється французький інтер’єр. У ньому вдало поєдналися шарм та комфорт, зробивши його особливим. Тут головне — не так застосовані матеріали та кольори, як їх гармонія і стильова єдність з інтер’єром житла, відповідність старовинних предметів сучасним тощо. Для французького стилю характерні картини у розкішних оправах, дзеркала у позолочених рамах, килими та гобелени, оздоблені тканиною стіни, багаті гардини, вишукані меблі...
Усю цю «французьку» розкіш можна придбати у меблевих салонах–студіях, та й дозволити її собі можуть, зауважимо, переважно заможні люди. Адже, наприклад, дзеркало, а цього року модні саме великі розміри, коштує від 2 тис. грн.
Якщо щодо вишуканості французького інтер’єру немає жодних сумнівів, то й до того, що марокканський — найбільш непередбачуваний та найяскравіший, їх теж не повинно бути. Інколи цього «вихідця з Африки» називають справжнім коктейлем культурних шарів — мавританського, арабського, європейського тощо. Марокканські інтер’єри, традиційно, — найпопулярніші у сфері розваг, наприклад, при оформленні ресторанів та барів (у столиці є теж такі «екземплярчики» — ресторани «Міроккана», «Маракеш»). Проте, як зауважив дизайнер Володимир Хмура, для оформлення житлових приміщень він теж підходить досить непогано, проте у цій сфері він менш популярний.
На противагу французькому, марокканський інтер’єр віддає перевагу не відчуттю міри і навіть не поєднанню кольорів та предметів інтер’єру, а збереженню в інтер’єрі «тепла людських рук», таланту майстра тощо.
Якщо говорити про інтер’єр у марокканському стилі, то тут варто зауважити, що він так само багатогранний та примхливий, як і клімат цієї країни (Марокко — країна, що розташована на північному заході Африки). Йому властиві сміливі та неординарні рішення. На думку спеціалістів, основними вимогами при створенні інтер’єру в даному стилі є імпровізація і використання матеріалів різних кольорів та фактур. Палітра фарб марокканського стилю виглядає приблизно так: теплі тони охри, теракоту, піщаного та білого поєднуються з контрастними синіми, фіолетовими, червоними та пурпурно–зеленими.
Як правило, у марокканському інтер’єрі стіни фарбують у теплі тони та оздоблюють натуральним каменем. У меблях та предметах декору марокканці віддають перевагу так званій палітрі «кольорів землі». М’які меблі оббивають червоною тканиною з характерними багатими малюнками, а на крісла та дивани кладуть неймовірно велику кількість подушок, прикрашених бісером та вишивкою.
«Одним з основних акцентів марокканського стилю є текстиль. Килими, ширми, серветки — все це створює затишну та інтимну атмосферу», — переконана дизайнер Ольга Шевченко.
Як не крутіть, та будь–яка екзотика тьмяніє на тлі рідного українського колориту. Етнографічні риси українців формувалися протягом багатьох віків на найдавніших слов’янських територіях серед корінного слов’янського населення і до сьогодні зберегли свою чарівність та образність.
Як свідчать дизайнери та декоратори, все більше людей прагнуть створити у своїй оселі «українську хату XVI ст.», і навіть іноземці з задоволенням відвідують крамнички з національними речами та Андріївський узвіз у Києві, аби детальніше познайомитись з нашою історією та культурою.
Під час оформлення власної оселі «під українську хату» варто нагадати, що у хаті біля стін стояли ослінчики, а вздовж тієї стіни, де стояла піч, робився піл, який замінював ліжко. У покутті біля образів стояв довгий та вузький, чисто вимитий стіл, який покривали у заможних родинах килимом, а у бідних — рядном. У хаті селянина стояла піч, де пекли й варили, а зверху на ній, на овечих шкурах (на старих кожухах), спали діти та челядь, а господар із господинею — на підвищеному топчані.
Усюди в Україні в давнину люди боялися злих духів не менше, ніж ворогів, звірів. Тому своє житло намагалися захистити, по–своєму укріплювали його (мій дім — моя фортеця) і суцільно «охрамовували». Житло в XIII—XVII ст. було, по суті, храмом, сакральною спорудою. Воно заповнювалося магічними знаками, речами, оберегами. В цьому свою роль відігравало і спеціальне оздоблення житла. Орнаментувалися отвори (двері, вікно, комин), щоб через них не проникала нечиста сила. Завдяки цьому вся хата перетворювалася в магіко–практичний оберіг, в якому кожна річ отримувала особливу цінність. Так звичайна хата ставала схованкою добробуту, духовного затишку і щастя.
А ще не забудьте про український вишитий рушник, ікону в кутку кімнати навпроти дверей, безліч глеків та глиняних тарілок, ткану скатертину, кочергу, рубиль та качалку (прототип сучасної праски), а також українські меблі: дубові столи та лави.
«Із придбанням українського антикваріату проблем у даний час абсолютно немає. Зараз можна знайти будь–яку атрибутику для створення українського колориту. Наскільки це дорого? У кожного свої критерії. Проте в цілому це доступно», — розповідає старший дизайнер дизайн–студії Наталя Петровська.
Африканська ваза — від 75 грн.
Африканська маска (маленька) — від 30 грн.
Маска (велика) — від 100 грн.
Статуетки африканських богів — від 80 грн.
Звірів — 40 грн.
Лляні наволочки на подушки із зображенням
африканських тварин — 25—50 грн.
Статуетки із Буддою — від 65 грн.
Китайська ваза — від 50 грн.
Японська розсувна стінка — від 250 грн.
Бамбукові столики — від 400 грн.
Наволочки на подушки
в японському стилі — від 55 грн.
Набір постільної білизни — від 600 грн.
Килим — від 220 грн.
Посуд для чайної церемонії — від 780 грн.
Набір для суші — від 100 грн.
Рушники вишиті — від 75 грн.
Ціни на продукти в Україні не те що не падають, а чи не з кожним днем піднімаються все вище, знищуючи всі сподівання людей на краще життя. Чи не єдиним виходом залишається тільки успішне виробництво, яке зможе покрити потреби населення та знизити вартість продукту. >>
Даремно раділи, що нафта дешевшає. Нові реалії продовжують своє повзуче, але впевнене просування вперед спиною. Нормальний борщ уже давно зжерла інфляція. Споживчий кошик для середнього українця розрахований держкомстатом, очевидно, орієнтуючись на мертвих і ненароджених. >>
Важко уявити людину, яка пройде повз магазин iз вивіскою «Знижки» без найменшого бажання зазирнути всередину! Так уже влаштована людська психологія, що самі лише слова «розпродаж», «знижка», «акція» діють на нас просто–таки магічно. Й умілі маркетологи на цьому почали грати давно: наші гаманці скоро тріснуть від купи дисконтних карток. >>
Минулий рік неабияк спустошив гаманці українців: ціни на харчі били багаторічні рекорди, а доходи не додавали оптимізму. Експерти відзначають: несприятливим економічним реаліям в Україні «підіграв» не тільки «дорогий» долар, а й стрімке підвищення цін на продукти на світових ринках: дорожчало усе — цукор, солодощі, молочні продукти, крупи, алкоголь. При цьому якість українських товарів подекуди гіршала — виробники «воюють» за ціну. «Розслаблятися» не радять аналітики українським споживачам і в новому році — готуйте щонайменше зайві 200 гривень щомісяця. >>
Із початком холодів українці незлим тихим словом починають згадувати комунальників, усю нашу систему обігрівання квартир та кругленькі суми у квитанціях за комунпослуги. Зігрітися у власній квартирі однаково вдається мало кому, відтак більшість шукає вихід із «морозостійкої» ситуації в оселі. Варіант — самотужки утеплити свою квартиру. Це ефективно, швидко, але досить дорого. Дешево зробити фасад можна тут, а ще дадуть гарантію на утеплення. >>
Українським любителям оковитої, як уже повідомляла «УМ», варто готуватися до чергової хвилі подорожчання горілки. Як відомо, Кабмін має намір ввести нові мінімальні роздрібні ціни на горілчані вироби — коньяк та горілку. І якщо зараз мінімальна ціна «зеленого змія» у продажу становить14 гривень за півлітра, то, згідно з проектом Постанови Кабміну, дешевшої горілки від 18 гривень за пляшку (коньяку — 27 гривень відповідно) у магазинах не може бути. >>
