Музика «Хімічних братів» розрахована, як кажуть у наших краях, «на любителя». На постійного відвідувача клубних вечірок, де спітнілий натовп «прикинутих» хлопчиків та дівчаток впадає у транс на танцювальному майданчику під миготіння лазерів та електронні «петлі», постійне і безкінечне повторювання в різних тональностях одних і тих самих музичних фраз.
«Брати» — Том Роулендс (нар. 11 січня 1971 року) та Ед Саймонс (9 червня 1970 року) — свого часу навчалися на історичному факультеті Манчестерського університету та підробляли діджеями в місцевому музичному клубі «Голий під шкірою». Хлопцям непогано вдавалися ремікси пісень інших виконавців, а з часом вони усвідомили, що й самі можуть стати зірками з використанням комп’ютерів та сучасних клавішних інструментів. Хороший голос у цій справі також не потрібен, бо пропущені через семплери вібрації голосових зв’язок можна модифікувати будьяким чином. Після вдалого закінчення університету хлопці остаточно забули про науку, в 1995 році обрали назву «Хімічні брати» й видали дебютний альбом.
У 90х роках «хімікиісторики» вважалися одними з накрутіших на клубній сцені в усьому світі. Тепер вони вже не «кул», а, швидше, останні з могікан тієї сцени. Їхній, наразі останній, шостий студійний альбом We Are the Night («Ми є ніч») побачив світ у липні цього року. На першому синглі з цього альбому міститься пісня під промовистою назвою Do It Again («Роби це знову»). «Братихіміки» дійсно роблять одне й те ж знову і знову. В електронній танцювальній музиці з її тісними жанровими та інструментальними засобами дійсно важко вигадувати щось нове. Свіже в останньому альбомі хіба те, що він був записаний у лондонському... бомбосховищі часів Другої світової війни. Британська газета «Обсервер» обіграла цей факт, назвавши наших героїв «тими, що вижили після 90х років».
Упродовж своєї кар’єри «Кемікел бразерс» устигли продати дев’ять мільйонів примірників своїх альбомів. Видані в 2005му альбом Push the Button та сингл із нього Galvanize були відзначені нагородами «Греммі» як найкращі танцювальні записи року.
Дискографія «Кемікел бразерс» (студійні альбоми)
2007: We Are the Night
2005: Push the Button
2002: Come With Us
1999: Surrender
1997: Dig Your Own Hole
1995: Exit Planet Dust
Ед Саймонс,
член «Кемікел бразерс»
Про нелюбов до журналістів:
— Деякі писаки намагаються дізнатися технічні таємниці записів «Хімічних братів», а інші намагаються зрозуміти, що ж ми хотіли сказати своїми піснями. Ми не настільки вправні, щоб відповісти на кожне з цих запитань.
Про освіту:
— Так, ми дійсно вивчали історію, а тепер деякі люди сприймають це як жарт.
Про співпрацю з Томом Роулендсом:
— Тепер ми розходимося в різних напрямках. На піку нашої кар’єри, починаючи з 1989 року, коли ми познайомилися, ми за рік жили окремо не більше двох тижнів. Але тепер Роулендс перебрався жити разом із сім’єю до Східного Сассексу, а я залишаюся в Лондоні. Ми є добрими друзями, але вже відчуваємо потребу географічної дистанції між нами.
(з інтерв’ю газеті «Гардіан»)
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
