Київський концерт «М’юз» відбудеться в рамках світового турне на підтримку їхнього останнього альбому Black Hole & Revelations («Чорна діра і відкриття»), який побачив світ 3 липня 2006 року. До складу тріо входять ровесники: Метью Белламі — гітарист, клавішник і вокаліст, басист Кріс Волстенхолм та барабанщик Домінік Говард. Від нудьги в сонному провінційному містечку Тейнмаут, що в англійському графстві Дівон, ці хлопчаки ще у віці 13 років створили свою першу групу. У 1997му тріо остаточно зупинилося на теперішній назві і під нею випустило дебютну платівку з чотирма піснями. Цей та наступний реліз такого ж формату, підтримані активними виступами привернули до групи увагу публіки та критиків. Молоді «музи» перебралися жити до Лондона, активно влилися в музичне життя міста, розширили географію концертів на Європу та США, підписали контракт з великою компанією Maverick Records, однією із власниць якої є Мадонна.
Останній альбом групи є найкращим із усіх п’яти, що були видані до цього часу. У Києві англійська команда відіграє головним чином матеріал із «Чорної діри...» плюс старі хіти. Щодо «Діри...», то вже через тиждень після появи в музичних магазинах ця збірка очолила список кращих британських альбомів. У США вона потрапила в першу десятку. У списку кращих альбомів рокмузики за 2006 рік, укладеному провідним британським роктижневиком «Нью мюзікл експрес», «Чорна діра...» посідає третю сходинку.
«М’юз» відзначена численними британськими музичними нагородами, зокрема неодноразово була визнана «кращим концертним колективом». Останнє є гарантією, що публіка на концертах цього тріо не нудьгує. Недарма, за стилем поведінки на сцені, «М’юз» часто порівнюють із легендарною британською групою «Квін».
«М’юзів» також називають найбільшими британськими «рокєретиками» ХХІ століття: хлопці ходять власними шляхами і не визнають музичних шаблонів та канонів. Власне, через це Метью, Кріс і Домінік розірвали контракт із Maverick Records — вони не погодилися на вимогу керівництва фірми написати легші та більш «пригладжені» тексти спеціально для американських концертів.
Група не дотримується якогось із конкретних підвидів рокмузики. «М’юз» виконує суміш альтернативного та прогресивного року, романтичної музики, негритянського фанку, електроніки, хевіметалу та... фламенко, вальсів і фрагментів творів Берліоза, Белліні й Вагнера, як це зроблено на останньому альбомі. Більшість композицій створює Метью Белламі, якого вважають неформальним лідером тріо. На концертах він є фронтменом. Белламі часто порівнюють із Фредді Меркюрі, особливо коли йдеться про потяг до мегаломанії, симфонічного розмаху творів та намагання зробити кожну пісню «більшою за життя».
Цікаво, що 29річний Белламі не стоїть осторонь політики. Скажімо, пісня Take a Bow («Схиліться») є дуже різким політичним маніфестом: «Ти наклав прокляття на країну, якою правиш. Ти ризикуєш нашими душами. Ти горітимеш у пеклі за свої гріхи! Ти повинен заплатити за твої злочини проти Землі». Пісня адресована Джорджу Бушу й Тоні Блеру. З огляду на незгоду з політичним курсом своєї країни Метью впродовж останніх років мешкає в Італії разом зі своєю подружкоюіталійкою, студенткою психології.
Дискографія «М’юз»:
1999: Showbiz
2001: Origin of Symmetry
2002: Hullabaloo Live (подвійний концертний альбом)
2003: Absolution
2006: Black Holes and Revelations
Метью Белламі, лідер «М’юз»
про агресивну поведінку на сцені включно з нищенням музичних інструментів та самокаліченням:
— Можливо, це має коріння в нашому минулому. Можливо, що з нас таким чином виходить усе те лайно, якого ми набираємося в щоденному житті. Раніше я був ще агресивнішим. У школі я завжди вступав у лайно.
про свої «політичні» пісні:
— Це мої інформаційні месиджі уряду та ЗМІ.
про власні переконання:
— Я вважаю, що однією з найважливіших свобод, якими я володію, є свобода мислення. Коли ти зобов’язаний перебувати на робочому місці від 9ї до 17ї години, дуже важко бавити себе протестними думками. А от мені дозволено мати власні погляди на речі альтернативної природи, хоча деякі з них і є занадто абстрактними. Моя мета — спробувати зробити так, щоб мої прихильники уникнули надто великої залежності від навколишньої реальності. І таке під силу кожному, хто відважиться зробити принаймні перший крок.
про бажання жити в Італії:
— Коли я граю на піаніно, то знаю, що перебуваю в тому ж місті, де кілька століть тому створювалася найвеличніша музика світу.
(з інтерв’ю газеті «Гардіан»)
У Нью–Йорку відбулася одна з найулюбленіших подій шоу–бізнесової тусовки — церемонія вручення премії MTV Video Music Awards, заснованої найпопулярнішим музичним телеканалом у світі. Уперше подію такого масштабу організували в Брукліні, і незважаючи на «непрестижний» статус цього району, дійство було справді вражаючим. >>
Цілком можливо, що за кілька років світ перестане асоціювати Ольгу Куриленко винятково з дівчиною Бонда: сьогодні вона задіяна у кількох проектах всесвітньо відомих режисерів, що дає їй надію вийти за рамки образу статичної красуні. Сміливо припускаю, що у майбутній біографії актриси буде глава, в якій описуватиметься, що змінити амплуа їй дозволила робота у фільмі дебютантки Міхаль Боганім «Земля забуття» (картина виходить на екрани кінотеатрів України 26 квітня): Ольга грає молоду жінку, яка не може забути про трагедію, що сталася в її житті під час вибуху на ЧАЕС. Актриса сама вийшла на проект маловідомої режисерки. «Від когось Ольга довідалася, що існує сценарій фільму про Чорнобиль, і зацікавилася ним, — розповідала в інтерв’ю «УМ» Міхаль. — Оскільки я знімала до цього документальне кіно, то мені не йшлося про те, щоб залучити до роботи над фільмом відомих акторів. Але коли зустрілася з Ольгою і поговорила з нею, то зрозуміла, що вона підходить на цю роль».
Незважаючи на те, що українка працює з такими великими, як Деніел Крейг, Терренс Малік, Том Круз, їй вдається залишатися «земною». «Особливі прикмети» цієї знаменитості: скромність, виваженість, працьовитість. Хоча, можливо, у майбутньому ми дізнаємося про недитячі інтриги, завдяки яким, а не лише екзотичній красі, Куриленко пробиралася на вершини Голлівуду, проте в інтерв’ю «УМ» Оля постала саме такою. За її словами, вона не потребує «зіркової свити»: у неї немає менеджера, асистента, водія, публіциста. «Свою кінокар’єру я будую сама. Для простої поради мені достатньо мого асистента», — стверджує Куриленко. >>
Лікарі, які робили розтин тіла співачки Уїтні Х’юстон, виявили в її легенях воду. Така остання новина із закулісся раптової смерті американської зірки поп– та соулмузики. >>
Цьогорічна, 58–ма, церемонія вручення найвищих американських музичних нагород «Греммі», яка відбулася в Лос–Анджелесі у ніч із неділі на понеділок за київським часом, пройшла під знаком жалоби. Напередодні у своєму готельному номері була знайдена мертвою славетна співачка Уїтні Х’юстон, яка мала виступити на цій церемонії, тож вечір фактично перетворився на вшанування її пам’яті. Спершу організатори навіть думали взагалі скасувати захід, але родина Х’юстон попросила цього не робити. Проте в програму церемонії було внесено зміни. >>
Цьогорічна, 83–тя, церемонія нагородження премією Американської кіноакадемії виявилася чи не найбільш передбачуваною з початку сторіччя. В усіх головних номінаціях «Оскар» отримали фаворити, та й решта переможців критиків не здивували. >>
Змагання, в тому числі й музичні, привабливі несподіванками. Цьогорічне «Євробачення» подарувало дуже симпатичний «сюрприз»: перемогу звичайної німецької дівчини, вчорашньої школярки, яка, не маючи змоги похвалитися вокальними даними чи особливим музичним талантом, підкорила Європу своєю щирістю і простотою. Німеччина стоїть на вухах і носить Лєну Майєр–Ландрут на руках, продюсер на хвилі цієї ейфорії пропонує відправити її на «Євробачення» й наступного року, а сама тріумфаторка зітхає: мовляв, усе це приємно, але коли ж їй тепер навчатися? >>
