Медведчуку лишається минуле

«Україна молода» вже писала про безславне завершення політичної кар’єри Віктора Медведчука. Програвши вибори–2006, колишній глава кучмівської адміністрації так і не знайшов собі місця під сонцем, не ставши ані суддею Конституційного Суду, ані членом Вищої ради юстиції.

Останню колізію ми відстежували на наших шпальтах: ішлося про те, що ще 1998 року Медведчук був обраний до складу ВРЮ, будучи висуванцем з’їзду адвокатів. У 2004–му — в рік Помаранчевої революції — шестирічний термін Медведчука добіг кінця. На той момент, як казали джерела, «сірий кардинал» Банкової втратив свій вплив на колег–адвокатів, тож на нову каденцію Медведчука пропонував уже з’їзд представників вищих юридичних навчальних закладів та наукових установ. Згідно з законодавством, Медведчук, аби вдруге стати членом ВРЮ, мав скласти присягу у Верховній Раді України. Та з’явитися там відразу після перемоги Віктора Ющенка його менш вдалий тезка не ризикнув.

А тим часом сплив встановлений законом двомісячний термін із дня висунення пошукача до моменту його присяги. Оскільки Медведчук так і не склав свою обітницю в присутності парламентаріїв, Вища рада юстиції не визнала його своїм членом, обравши на вакантне місце Андрія Бойка — декана юрфаку Львівського університету. Далі був ще один несподіваний поворот подій, коли навесні цього року та ж таки Вища рада юстиції поновила Медведчука у своєму складі. Після цього до суду звернувся Андрій Бойко, і спочатку — у червні — Личаківський суд Львова (який слухав справу) лише зупинив ухвалу ВРЮ про поновлення Медведчука. А днями суд виніс рішення по суті: позов Бойка задовольнити, вердикт Вищої ради юстиції про реанімацію Медведчука на посаді — скасувати. Як випливає з постанови суду, що є в розпорядженні сайту «Українська правда», представники Медведчука, як третьої сторони у справі «Бойко проти Вищої ради юстиції», на засідання не прийшли. Власне, їх присутність уже нічого б не змінила: про колишню всемогутність Віктор Медведчук може забути.