Такого різкого зростання цін Україна не бачила останні сім років — у вересні ціни збільшились аж на 2,2 відсотка. І це ще не межа — експерти вважають, що до кінця року деякі продукти харчування можуть подорожчати ще на 20 відсотків. Унаслідок цьогорічний показник інфляції, на думку фахівців, становитиме 13—14 відсотків, перевищуючи урядові прогнози більш ніж у півтора раза. Він же — найяскравіший приклад неефективності адміністративного контролю за цінами.

Акціонерна компанія «Київенерго», яка постачає киянам тепло і світло, заборгувала 160,7 мільйона гривень постачальникам газу, кредиторам, державній скарбниці та власному персоналу. Причина — занижені тарифи на теплопостачання, збитковість яких підтвердили спеціальна робоча група Київради та незалежний аудит. Ці збитки мають компенсувати органи місцевого самоврядування, та голосування за компенсації, передбачені законом та обґрунтовані КМДА, «завалили» на засіданні Київради депутати від фракції Володимира Литвина.

Учора в Центрі народної культури «Музей Івана Гончара» зібрався чи не весь дипломатичний корпус — повноважні посли й представники 56 амбасад в Україні. Міжнародний благодійний фонд «Україна 3000» з українським Міністерством закордонних справ інформував дипломатів про Голодомор 1932—33 років перед новим етапом кампанії за світове визнання українського народовбивства геноцидом. 11 держав уже визнали Голодомор українців геноцидом, нині МЗС готує проект відповідної резолюції для ОБСЄ, Європарламенту та Генеральної Асамблеї ООН.

Голова Кіровоградської обласної державної адміністрації Вадим Черниш вважає, що дії Фонду в особі Валентини Семенюк щодо приватизації ВАТ «Науково–виробниче об’єднання «Етал» є відверто протизаконними. Саме через це «губернатор» звернувся до суду зі скаргою на голову Фонду державного майна України Валентину Семенюк.

Жахлива новина звалилася у середу — на 66–му році життя помер відомий український літературознавець, публіцист, громадський діяч, доктор філологічних наук, професор Київського та Українського Вільного університетів (ФРН, м. Мюнхен) Анатолій Григорович Погрібний. Жахлива, тому що ми, випускники Київського інституту журналістики, пам’ятаємо Погрібного як одного з найкращих наших викладачів української літератури. Жахлива, тому що 47 мільйонів українців втратили полум’яного інтелектуала–захисника своєї мови, літератури, пам’яті, історії, права на самоідентифікацію, зрештою — довгий час він вів на українському радіо передачу «Якби ми вчились так, як треба», яка мала дивовижний «інтерактив». Жахлива, тому що померла рідкісна сьогодні людина — небайдужа.

Україна більше нічого не винна Росії — принаймні з того боргу, який днями несподівано сплив у газових відносинах між двома державами. Причому, як заявив позавчора російський прем’єр­міністр Віктор Зубков, насправді сума заборгованості перед «Газпромом» на початок жовтня становила 2 мільярди доларів (а не 1,3 мільярда, як повідомлялося раніше). І це, нагадаємо, борг не держави Україна, а трьох господарюючих суб’єктів: «Росукренерго», «Нафтогазу України» та їхнього спільного дочірнього підприємства «Укргаз­енерго». Що найабсурдніше, одним із засновників зареєстрованого у Швейцарії «Росукренерго» є саме «Газпром», якому належить виплатити борг.

Відкриваючи засідання «генерального штабу виконавчої влади на вулиці Грушевського», Віктор Федорович, як оракул, констатував, що після дострокових виборів в Україні повинна діяти спадкоємність влади і, зокрема, напрацювань чинного уряду можливими наступниками.

«Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм», заснована у 1966 році, принаймні ще деякий час таки працюватиме. «УМ» уже неодноразово писала про намагання керівництва Державного комітету телебачення і радіомовлення на чолі з близьким до Партії регіонів Едуардом Прутніком реорганізувати студію. Комітетом був виданий наказ, згідно з яким «Укртелефільм» мав злитися з конструкторсько–технологічним бюро «Фотон». Колектив, звісно, усіляко опирався такому розвитку подій, небезпідставно вважаючи, що ці кроки переслідували зовсім іншу мету, адже студія розташована на дорогих гектарах столичної землі. Однак змінити щось тоді видавалося неможливим.