На осінньому полі сільські діти люблять розводити вогнища. Короткі дні, густі тумани, зовсім не пекуче сонце і, головне, запах щойно випорпаної печеної картоплі і є для нас головними символами тієї пори року, що настає одразу після літа.
У селян восени лірики значно менше — треба встигнути знести до комори все, що залишилося на полі. Проблем у хлібороба — як зібрати, кому і за скільки продати — з року в рік традиційно не меншає, хоча більшість чиновників та політиків голосно бажають йому добра. І, як би швидко не розвивалися нові та дуже прибуткові галузі української економіки, країна ще довго залежатиме від вітчизняного землероба.