Оперативний уповноважений відділу карного розшуку Млинівської міліції Володимир Лук’янчук зруйнував усім відоме прислів’я: «Скільки вовка не годуй, а він у ліс дивиться». Двоє п’ятимісячних вовченят, мов цуценята, лащаться до свого рятівника і старанно виконують команди, яким своїх сіроманців навчає Володимир Миколайович.
На міліцейській службі Сірко і Бурко (так назвали вовків) опинилися зовсім несподівано. Тільки по десять днів виповнилося шістьом вовченятам, як під колесами автомобіля загинула їхня мамавовчиця. Пощастило, що єгер натрапив на безпомічних малят та забрав додому. Невдовзі двоє братиків потрапили під опіку Володимира Лук’янчука — завзятого мисливця, в якого вдома вже було семеро дорослих псів. Тому міліціонер, порадившись із дружиною Марією та двома дітьми, поселив немічних вовченят у коробці на балконі квартири.
Марія Сергіївна розповідає, що спершу натерпілася вона з сіроманцями. Закип’ячене й охолоджене молоко наливали в пляшечку з соскою та годували їх, ніби немовлят. Ослаблений організм вовченят спершу не сприймав цієї їжі. Але згодом звикли, й уже самі, немов ведмежата, брали в передні лапки пляшечки з їжею й з насолодою смоктали. Коли підросли, Сірка з Бурком почали вчити виконувати команди, яким зазвичай навчають собак. Володимир Миколайович запевняє, що сироти отримують удосталь уваги й ласки, тому впевнений, що зуміє виховати їх лагідними і добрими. Адже насправді сіроманці напрочуд довірливі, слухняні й тямущі.
Коли Сірко з Бурком підросли, Володимир Лук’янчук домовився з місцевим підприємцем, який займається виготовленням м’ясопродуктів, що той допомагатиме підгодовувати тварин. Коли цю проблему вирішили, відразу з’явилася інша. Оскільки родина міліціонера проживає в квартирі на другому поверсі, вовченят, аби уникнути проблем із сусідами, потрібно було негайно переселити. Тому оперативник, із дозволу керівництва Млинівського райвідділу міліції, поселив улюбленців у вольєрі, який, до речі, збудував сам на території міліцейського відділу. Рідні Володимира Миколайовича з жалем відпустили вовченят, тому тепер чи не кожного дня навідують їх у новій домівці...
Олена КУЗЬМЕНКО