Контрацептив для ракової клітини

45 років тому студент Івано–Франківського медінституту Анатолій Потопальський створив препарат на основі чистотілу, який при потраплянні в організм припиняв розмноження ракових клітин. Ліки, скомпоновані на основі органічних сполук чистотілу та протипухлинного препарату тіофосфаміду, були менш токсичними, але більш ефективними від усіх своїх попередників. Результативність амітозину (від «а» — заперечення, «мітоз» — поділ клітин) навіть у лікуванні «важких» онкохворих була доведена і в лабораторіях, і в медичній практиці. Втім розробка так і не отримала «зеленого світла». Ліцензії на виготовлення препарату (що означало б налагодження масового випуску) винахіднику не вдалося отримати й досі...

Рятує навіть «безнадійних»

Спеціальна лабораторія під керівництвом Анатолія Потопальського була створена при Львівському медінституті наприкінці 60–х років. Група із 40 науковців, яка там працювала, отримала патент на низку протипухлинних преператів, але не змогла добитися реєстрації амітозину в СРСР. Спочатку московські «світила» протягом 10(!!!) років перевіряли ефективність ліків, а потім заявили, що амітозин... не має переваг у порівнянні з іншими протипухлинними препаратами! Що не заважало кремлівській еліті регулярно отримувати з України препарат для лікування власних болячок...

А поки чиновники критикували винахід, амітозин піднімав на ноги сотні онкохворих, від яких відмовилися офіційні ескулапи. Серед них — секретар ученої ради, в якої був рак матки. Метастази охопили хребет нещасної жінки, пацієнтка була прикута до ліжка й не могла рухатися. Через 15 ін’єкцій препарату жінка з’явилася на роботі, чим викликала справжній шок колег. Співробітники не чекали, що паралізована жінка колись зможе підвестися з ліжка...

Серед зцілених амітозином був і редактор польського католицького тижневика, який звідкілясь дізнався про існування методики Потопальського. Позбувшись страшного захворювання, поляк поклав за мету розповісти про диво–препарат усьому світові. Для початку чоловік надрукував історію власного зцілення у двох виданнях, а потім почав «капати на мізки» керівнику українського МОЗу, щоб прискорити видачу ліцензії на ліки.

Ідея була непогана, але ентузіаст не врахував маленької «дрібниці» — скандальна акція протесту, та ще й за участю іноземця, була здатна поховати в архівах найперспективніші наукові розробки. Активного порушника спокою викинули з радянської установи, а в кабінетах науковців, причетних до досліджень Потопальського, того ж дня здійснили обшук. Розробку «зарубали» остаточно. І не тільки через скандал у міністерстві...

«Тоді, коли починалися дослідження, генетику й кібернетику називали лженауками, — нагадав Анатолій Потопальський. — На іспитах нам ставили двійки за слова, що міопатія чи склеродермія — спадкове захворювання. Для боротьби зі злоякісними пухлинами існувала лише одна методика — оперативне втручання. Тих же, хто займався фітотерапією, називали шарлатанами».

А як щодо «свого не цуратись»?

Серед тих, кого амітозин врятував від мученицької смерті, був брат Ярослава Новицького (інженера, який входив до львівської групи науковців). 28–річний чоловік помирав від раку простати — форми з ураженням костей тазу і хребта. За допомогою прогресивних ліків пацієнт не лише одужав, а й прожив ще 35 років і став батьком двох дітей. Згодом Ярослав Новицький виїхав за кордон і налагодив виробництво «Україну» — препарату, створеного на основі амітозину. Парадокс полягає в тому, що імпортний «Україн» (зорієнтований на лікування першої та другої стадій раку) вже давно офіційно визнаний у нашій країні, а от сам амітозин (істотно вдосконалений, який допомагає на всіх стадіях захворювання) ніяк не може добитися визнання у себе на батьківщині. Чому? Незрозуміло. Можливо, фарміндустрії просто невигідна поява на ринку ефективного й відносно недорогого (до 150 доларів за курс) протипухлинного засобу, від якого не випадають зуби, не вилазить волосся, не ниють нирки і печінка...

Як зазначає кандидат меднаук, доцент, директор Інститут оздоровлення і відродження народів України, керівник групи модифікації структури біологічно активних речовин Інституту молекулярної біології і генетики НАН України Анатолій Потопальський, амітозин успішно пройшов клінічні випробування при злоякісних пухлинах у хворих III — IV стадій захворювання у спеціалізованих клініках України. «Особливо перспективний амітозин при раку легень, кишечнику, щитовидної, підшлункової і молочної залоз, простати, гортані, різних саркомах, — говорить учений. — Препарат у терапевтичних дозах не має побічних ефектів і не пригнічує кровотворення за рахунок вибіркового нагромадження у клітинах пухлин, що підтверджено люмінесцентним і біохімічним аналізом. При цьому виявилось, що амітозин діє на всі ланки фагоцитарного процесу: підвищує поглинальну здатність фагоцитів, стимулює бактерицидну активність, посилює виведення чужорідних часточок з кровотоку».

Іншими словами, амітозин, на відміну від хіміотерапії, не здійснює токсичного впливу на всі клітини організму без розбору. З одного боку, препарат прицільно б’є по хворих мішенях, знищуючи пухлини, з іншого — не вбиває здорові клітини й не шкодить серцеві, печінці та ниркам. Як засвідчують фахівці медичної університетської клініки міста Ульм (Німеччина), навіть тривале (6 місяців та більше) введення амітозину не призводить до серйозних токсичних впливів.

За даними Анатолія Потопальсьского, завдяки амітозину в 17—18 відсотків хворих на безнадійні форми злоякісних пухлин наставало повне клінічне одужання. У 75 відсотків пацієнтів, від яких відмовилися офіційні онкологи, фіксувалося об’єктивне зменшення пухлин і продовження життя. А в експериментах на тваринах учений з’ясував, що опірність до вилікованих пухлин закріплюється спадково у кількох поколіннях потомства дослідних тварин. А такого ефекту на сьогодні не має жоден хіміопрепарат, який застосовують для знищення ракових клітин у живому організмі.

Крім того, лікарі–клініцисти відзначають високу ефективність амітозину при вірусних папіломах та артритах, а лабораторні експерименти показали, що препарат має виражену активнiсть проти ВІЛ. В умовах «гострої» iнфекцiї амітозин пригнiчує здатність вірусу розмножуватися. Тож цілком можливо, що через деякий час «чистотілові» ліки увійдуть до списку медикаментів, які виписують ВІЛ–позитивним пацієнтам. Лише коли це станеться?

ДО РЕЧІ

Більш як 30 років тому Анатолій Потопальський створив ще один препарат — ізатизон. На основі цього противірусного, протипухлинного та антилейкозного засобу науковці створили ефективну технологію безвакцинної профілактики й лікування масових вірусних хвороб тварин і птахів. На міжнародних виставках у Будапешті та ВДНГ у Москві ізатизон був відзначений срібними медалями.