До Надії — з любов’ю

Першу збірку Арсеній Тарковський видав у літньому віці, за життя загалу був відомий переважно завдяки сину — кінорежисеру Андрію Тарковському, котрий глибокими віршами батька озвучував свої фільми. Але сьогодні вічні теми Тарковського згадують частіше і частіше — збірники поезій, книги про життя і творчість витримують нові й нові перевидання.

І хоча Арсенія Тарковського вважають російським поетом, але не просто так це був один із кращих перекладачів української літератури. І недарма слово «криниця» так часто зустрічалось у його поезіях. Усе життя поет згадував батьківщину — сучасний Кіровоград.

Позднее наследство,

Призрак, звук пустой,

Ложный слепок детства —

Бедный город мой

100 років тому в повітовому містечку Єлисаветград Херсонської губернії, нині — Кіровограді, народився поет і перекладач Арсеній Тарковський. Юність поета пройшла в місті, яке він пізніше не раз згадував у поезіях і листах, в яке завжди мріяв повернутися і в якому він зустрів своє перше кохання, музу кращих ліричних віршів — Марію Фальц.

У 1955 році Арсеній Тарковський після довгої перерви востаннє приїздив до Кіровограда і попросив, щоб його відвезли на хутір Надія. Став на коліна, поцілував рідну землю... Саме сюди, під Кіровоград, на хутір Надія, рік у рік приїздять родичі і друзі родини Тарковських.

У рік столітнього ювілею поета на батьківщину батька приїхала Марина Тарковська, а з нею актриса Маргарита Терехова і режисер Володимир Амирханян, дослідники творчості поета з Росії та України.

Літературні читання «Арсе–ній Тарковский. Діалог культур і часів», літературно–музичний вечір «Райський сад Арсенія Тарковського» зібрали в ці дні любителів творчості поета з усього міста. В театрі, де колись грали рідні і друзі поета, — корифеї українського театру, — в останній день святкувань пройшла вистава «Мой путь от земли до высокой звезды».

Але для Марини Тарковської найважливішим все–таки є візит на хутір Надія, де зараз розташовано музей Тобілевичів. Порядкує в садибі далека вже родичка Марини — Валентина Тобілевич. «Кожного разу така поїздка — це свято. По дорозі від Кіровограда до Надії оживають таткові спогади, розповіді, образи, — каже Марина Тарковська. — Напевне, існує така собі генетична пам’ять, яку дуже важливо поновлювати».

Хутір Надія — посаг, що принесла Івану Карповичу Тобілевичу Надія Карлівна Тарковська, рідна тітка Арсенія по батькові та двоюрідна бабця кінорежисера Андрія Тарковського. Коли Іван та Надія одружилися у 1869 році, батько Карл Тарковський дав молодим у придане двісті десятин землі. На цій землі і виник хутір Надія —«українські Афіни», «театральна столиця України». Тут жили Микола Карпович Садовський (Тобілевич), Панас Карпович Саксаганський (Тобілевич), Марія Карпівна Садовська–Барілоті, Марія Костянтинівна Заньковецька, Іван Мар’яненко...

Надію регулярно відвідував брат господині хутора Олександр із синами. В одному з листів 1972 року Арсеній Тарковський писав: «...Як мені хочеться на Україну, до Києва та до мого Кіровограда, — я поїхав би на батьківщину за сльозами, більше мені в моє місто їхати ні за чим. Та хіба ще за дитинством, яке так потрібно на старість. Мабуть, у моєму віці впадають у дитинство за велінням серця. Тож коли я і впаду в нього, не дивуйтеся — є не тільки Простір — батьківщина, є ще й Час — Батьківщина».