Сухотна омана

Незважаючи на достатньо високий рівень знань про туберкульоз, українці вважають загрозу власного зараження практично нереальною («це може статися з будь–ким, але не зі мною»). Наші люди бояться інфекції, але погано орієнтуються в ранніх симптомах цього захворювання. Такі результати дало дослідження громадської думки на тему «Сприйняття проблеми туберкульозу населенням України: рівень поінформованості, актуалізація, поведінкові аспекти установки», проведеного на замовлення корпоративного Благодійного Фонду СКМ «Розвиток України».

Спочатку температуриш

Дослідження, яке нинішнього липня проводили спеціалісти компанії Research & Branding Group, мало на меті з’ясувати, що саме люди знають про туберкульоз, звідки отримують інформацію щодо проблеми та як оцінюють власний ризик «підчепити» цю заразу. Працівники компанії збирали інформацію методом особистого інтерв’ю вдома в респондента. Загалом були опитані 2800 респондентів: 2000 дорослих чоловіків і жінок з усіх регіонів країни та 800 мешканців Донецької області. Похибка становить до 2,2%.

З’ясувалося, що практично всі опитані (99,8%) чули про стрiмке поширення туберкульозу в країнi. Утім рівень поінформованості про симптоми на ранніх стадіях хвороби залишається незадовільним. Більшість респондентів (84%) переконані, що головною ознакою «молодого» туберкульозу є кашель, який непокоїть пацієнта більше трьох тижнів. Насправді ж на ранніх стадіях захворювання бактерії не встигають «завоювати» легені, тому кашлю зазвичай немає. Під час первинного інфікування виникає запалення в тому місці, на якому «осіла» паличка Коха. Звідси бактерії проникають до найближчих лімфатичних вузлів, де й формують так званий «первинний комплекс». При цьому в пацієнта погіршується загальне самопочуття: можлива втрата ваги, відсутність апетиту, сухість шкіри та надмірна спітнілість (найчастіше — вночі), підвищена температура (від 37,0 до 37,9 градуса за Цельсієм), поява швидкої втомлюваності тощо. Але про ці важливі симптоми туберкульозу згадували менше половини опитаних українців.

Медична статистика свідчить — своєчасне звернення до лікаря (не в запущеній формі), тривале застосування препаратів (від 8 до 18 місяців) та дотримання спеціальної дієти гарантує одужання 95 відсотків хворих. Але, незважаючи на те, що вітчизняні медики успішно лікують туберкульоз, тільки двоє з трьох українців знають, що ця інфекція є виліковною.

Мене не зачепить!

Незважаючи на те, що більшість українців оцінюють епідеміологічну ситуацію в країні та своєму регіоні як досить серйозну, тільки 20% опитаних згодні, що ризик «підчепити» паличку Коха має кожен мешканець України. Решта переконана, що загроза інфікування чатує на в’язнів, бомжів та соціально незахищені верстви населення. А ризик власного зараження українці вважають практично нереальним — тільки 21% респондентів думають, що можуть захворіти на туберкульоз. Насправді ж, як говорять медики, «підхопити» заразу може будь–хто з нас, незалежно від матеріального та соціального статусiв, віку, статі чи національності.

Найцікавіше, що в оплаті послуг фтизіатра переважна більшість респондентів збирається розраховувати тільки на себе. Лише 18% опитаних знають, що діагностика туберкульозу в нашій країні є безкоштовною, і лише 10% знають про соціально гарантоване безкоштовне лікування цього захворювання! При цьому 12% опитаних відзначили, що через фінансові труднощі навряд чи зможуть дозволити собі лабораторне дослідження на туберкульоз. Але ж, за чинним законодавством, обстеження на туберкульоз в Україні повинно проводитися безкоштовно в будь–якому лікувально–профілактичному закладі за місцем проживання хворого. Якщо хтось десь вимагатиме кошти за флюорографію, просить купити рентгенівську плівку, шприц, пацієнт може подати скаргу до прокуратури.