А з вами, Кулібіними, розмова буде серйозною!

Схоже, що вітчизняні винахідники та раціоналізатори стануть першими жертвами вступу своєї рідної батьківщини до Світової організації торгівлі. Найбільше постраждають космічна, авіабудівна, машинобудівна промисловості. «Штовхальники прогресу» запевняють: уряд міг зробити процес адаптації до європейських норм не таким болісним. Утім ніхто із високих чиновників чомусь не захотів цього зробити.

Хоча й інтелектуальна, але таки власність

Проект постанови Кабміну схвалили у найгарячіші дні — коли країна, а особливо «антикризова» коаліція, напружено готувалася до виборів. Мотивація була більше ніж серйозною — задля приєднання України до СОТ треба створити рівні умови сплати зборів вітчизняних та іноземних замовників. Відтепер витрати тутешніх організацій, які хочуть отримати патент на винахід та захистити свою інтелектуальну власність, зростають у двадцять (!) разів. А внески за підтримання цих документів у силі можуть обійтися дорожче у 35 разів.

У цифрах це виглядає так: аби отримати «папір» про винахід та продовжувати його законну дію упродовж перших п’яти років, підприємство платитиме не 496 гривень, як раніше, а цілих 9100. В обґрунтуванні проекту зазначається, що іноземні платники зборів платитимуть менше. «Таким чином, увесь тягар вступу до СОТ у сфері охорони інтелектуальної власності важким тягарем лягає на наші плечі», — каже голова Комісії з інноваційної та інвестиційної діяльності Ради національних асоціацій товаровиробників при Кабінеті Міністрів Іван Галенко.

Фінансова «гільйотина» може серйозно зашкодити нашим підприємствам патентувати власні винаходи. Ситуація в державі і без того несприятлива — дійсно прибуткові ноу­хау українські «золоті голови» із більшою радістю та користю для власної кишені продають зарубіжним країнам. Ті ж нечисленні патріоти, які хочуть, аби краще залишалося у межах державних кордонів, тепер будуть змушені долати ще й грошовий бар’єр.

«Наслідок — гальмування технологічного розвитку держави, послаблення її технологічної та економічної безпеки, — продовжує пан Галенко. — А також — перерозподіл інтелектуальної власності».

Задушимо Євросоюз нашими цінами!

Винахідники не можуть збагнути головного — чому проект постанови не пройшов громадських слухань, а альтернативні пропозиції вирішення проблеми навіть не розглядались? Незважаючи на листи до Кабінету Міністрів України від Мінпромполітики, Національної академії наук України, Ради національних асоціацій товаровиробників, Академії медичних наук України, Української академії аграрних наук, НТУУ «Київський політехнічний інститут». Зрештою, вимагав цього і регламент самого уряду.

Цікаво, що запропоновані ставки зборів за патентування винаходів в Україні будуть у 3,7 раза більшими, ніж у Вірменії (член СОТ з 2003 року), в 2,1 раза перевищуватимуть норми Киргизстану (член СОТ із 1998 року), у півтора раза — Молдови (член СОТ з 2001 року). Причому нові ставки зборів у 7,7 раза перевищують середню заробітну плату в Україні. Відповідні збори в Німеччині, Франції, Великобританії, Іспанії не перевищують сорока, а у США — шестидесяти відсотків від середньої заробітної плати. Зрештою, такі високі тарифи суперечать філософії однієї з угод СОТ, у якій зазначено, що вартість процедур захисту прав інтелектуальної власності «не повинна бути високою або супроводжуватись значними матеріальними затратами». Крім того, мета більшості угод СОТ — забезпечити національний режим для іноземних заявників. В Україні замість цього пропонується поширити високі ставки зборів іноземців на національного клієнта.

Наша кишеня — для ваших грошей

«Ми пропонували вихід із цієї ситуації — постанова буде чинною не у момент вступу України до СОТ, а через, скажімо, п’ять років після цього, — каже Іван Вікторович. — Саме таким шляхом пішли інші постсоціалістичні країни». Скажімо, Молдова вступила до Світової організації торгівлі у 2001 році з двома шкалами зборів: ставки для національних заявників були в сімдесят разів меншими, ніж для іноземних. До єдиних правил ця країна перейшла тільки в 2006. Зрештою, й усі інші «сотівські» закони України таки набувають чинності через п’ять років після вступу до СОТ.

Причина надмірного захоплення наших чиновників гаслом «Бий своїх, щоби чужі боялися!» може критися у процедурі надходження та використання чималих коштів. Адже, на відміну від податків та зборів, що надходять до державного бюджету, збори за патентування винаходів, отримання свідоцтв на торгівельні марки отримує підприємство «Український інститут промислової власності». Нині ця цифра становить близько 8 мільйонів доларів на рік.

ДУМКИ З ПРИВОДУ

Юрій Сухенко,
доктор технічних наук, автор п’ятнадцяти винаходів:

– Це нелюдська постанова! Мало того, що для винахідників немає жодних пільг, то їх ще змушуватимуть платити у декілька десятків разів більше! Кількість ноу­хау одразу ж різко зменшиться, оскільки ентузіасти за підтримку патентів платять, як правило, своїм коштом.

Михайло Родіонов,
голова підкомітету з питань інтелектуальної власності
Комітету Верховної Ради IV скликання
з питань науки і освіти:

— У 2004—2005 роках європейська спільнота визнала, що Україна привела своє законодавство у галузі інтелектуальної власності до світових норм. Тож наразі немає ні економічної, ні політичної підстав затверджувати цю постанову.

Людмила Овсяннікова,
керівник відділу Науковокоординаційного управління
Академії медичних наук України:

— Щороку ми розглядаємо понад триста заявок на патенти та корисні моделі. Більшість із них — дуже корисні для наших громадян. Наприклад, у Харкові розробили схему, за якою можна лікувати розсіяний склероз, навчились заміщувати дефекти кісток, в Інституті педіатрії розробили продукти, якими можна годувати дітей з алергічними захворюваннями. Новий порядок, безумовно, уповільнить розвиток винахідництва в Україні.

Юрій Кузнецов,
професор Механікомашинобудівного інституту:

— Нині цілий блок законів, які б захищали винахідників, не опрацьований. В країні не існує механізму їхнього захисту та стимулювання роботи. Я маю три запатентовані винаходи, виростив не одне покоління заслужених винахідників України. Проте за шістнадцять років не отримав ні копійки від держави.

Олександр Єременко,
власник чотирьох патентів:

— У нас існує дуже велика плутанина у патентному законодавстві. І почалося усе ще за радянських часів. Мені навіть здається, що такі закони створюють спеціально, щоб у разі чого юристи могли той закон вивернути, куди захочуть. Нинішні зміни блокують науково­технічну діяльність, ставлячи її у залежність від грошових мішків.