Юрій Луценко: Ми об’їхали екватор

Сьогодні — останній день, відведений для виборчої агітації. Завтра настає субота передвиборчого затишшя, а потім — голосування. Юрій Луценко провів цю виборчу кампанію на колесах. Майже кожного дня лідери блоку на чолі з самим Луценком виїздили до невеликих чи селищ. «Ходіння в народ» — незмінно головний спосіб ведення кампанії, який сповідує «помаранчевий» блок.

Минає час мітингів, а головним завданням на найближчі дні стає робота на виборчих дільницях. Юрій Луценко каже, що «Наша Україна — Народна самооборона» готова боротися з можливими порушеннями, і заперечує заяви представників коаліції, буцімто це саме «помаранчеві» збираються фальшувати вибори.

«Ми заважаємо «нормальним» виборам для Партії регіонів. Бо не даємо фальсифікувати»

— Партія регіонів звинувачує «помаранчеві» сили в тому, що вони готуються до порушень на виборах: зриватимуть роботу територіальних комісій, підтасовуватимуть результати. Що ж такого ви затіяли, що «Регіони» погрожували навіть знятися з виборів?

— Багато прихильників Партії регіонів розчарувалися у своїх лідерах. Януковичу нічим відповісти на те, що він не виконує своїх передвиборчих гасел. Партія регіонів намагалася мавпувати політичних конкурентів, щоб показати, що всі політики однакові, і розраховувала, що їхній електорат на це клюне. Коли вони виявили, що їхні виборці будуть голосувати ногами, тобто не підуть на вибори, вони вкинули в суспільство провокативні теми: знову статус російської мови, знову НАТО. Але й це не допомогло. Тоді вони вирішили піти іншим звичним шляхом — фальсифікації.

Я ще на початку кампанії попередив тих, хто збирається організовувати фальсифікації, що знатиму про їхні наміри раніше, ніж вони дійдуть до реалізації. Адже всі начальники міліції, які були зняті нинішньою владою за політичними мотивами, працюють у наших штабах. Так воно сталося і на Харківщині, де ми виявили масу порушень зі списками виборців. За перший тиждень роботи СБУ зафіксувала 94 тисячі «мертвих душ» на чолі з самим покійним Євгеном Кушнарьовим. Йдеться не тільки про Харківщину, а про всі східні та південні області. Сьогодні ведеться ретельна перевірка цих даних компетентними службами.

Тому істерія «регіоналів» про те, що вони можуть відмовитися від участі у виборах, їхні розмови про акції протесту у перекладі на людську мову звучать так: «Якщо ви не дасте нам сфальсифікувати вибори, ми не будемо з вами гратися». Але демократичні сили не дадуть сфальсифікувати вибори тим, хто відчуває свій програш.

— Що саме будете робити, щоб не допустити фальшувань?

— Компетентні служби разом з облдержадміністраціями, разом із членами дільничних та окружних комісій від демократичних сил сьогодні перевіряють весь масив інформації щодо можливих фальсифікацій. Це цілий комплекс робіт, який сьогодні ретельно розробляється нашими штабами.

«Ми не підпишемо протоколів виборчих комісій, якщо вони будуть фальшивками»

— Тобто ви гарантуєте, що члени «НУНС» у виборчих комісіях не зриватимуть кворум і в будь–якому випадку братимуть участь у роботі?

— Якщо протоколи із фальшивими результатами будуть запропоновані членам виборчих комісій від наших сил, то, звичайно, вони їх не підпишуть. Для того вони там є, щоб відстояти чесні вибори. А відмову підписатися під цією фальшивкою наші опоненти хочуть відразу нав’язати у громадській думці як саботаж. Ми в жодному випадку не підпишемо будь–які сфальшовані протоколи. Ми будемо підписувати ті протоколи, які відповідають дійсності, і доставимо їх до ЦВК.

Я думаю, що це спланована істерія Партії регіонів, аби підсунути ЦВК підтасовані результати. У мене є багато різної інформації. Ми навіть вийшли на слід того підприємства, яке, можливо, виготовляє дублікати печаток для окружних та дільничних комісій для фальсифікацій. Ця інформація теж перевіряється компетентними органами.

Загалом, поведінка наших опонентів, той військовий стан, який вони запровадили на майдані Незалежності (йдеться про наметове містечко Партії регіонів у Києві. — Авт.), засвідчують: «регіонали» готуються не визнавати справжні результати виборів.

Я їх розумію. Партія регіонів прийшла до влади тільки через зраду Мороза і нерозбірливість чи продажність комуністів. Зараз так не вийде, бо в парламенті не буде ні соціалістів, ні комуністів. І Янукович прекрасно це розуміє. Що залишається? Або програти, або застосовувати звичні схеми фальшувань. Тільки про всяк випадок вони ще кричать: «Тримайте злодія!». А хто кричить — добре відомо. Вони організували якусь видимість протесту на майдані. Але з того нічого не вийде. Київ уже не раз переживав мандри людей, яких звозить туристичне агентство «Ахметов–тревел».

Ми достатньо спокійно до цього ставимося. Я наголошую, що вибори пройдуть прозоро, під нашим тотальним контролем. І ще раз, звертаючись до Януковича, хочу сказати: програвати треба вміти.

— Ви згадали про акції опонентів. А самі не хотіли провести якісь мітинги чи демонстрації?

— Ми не планували акцій перед виборами. Тому що наші активісти задіяні на виборчих дільницях. Надзвичайно важливо, щоб в останні дні кампанії всі люди були мобілізовані та відстоювали справжній результат волевиявлення не на майданах, а на дільницях. А в тому разі, якщо буде відверто знехтувано волевиявлення людей, звичайно, ми не виключаємо масових акцій.

— А тим часом Партія регіонів зайняла стратегічні плацдарми — під ЦВК, на майдані Незалежності.

— І хай тішаться. У нас плацдармів завжди вистачить. Київ великий, і хоч би скільки Янукович звозив політичних туристів, ми знаємо, що українська столиця завжди підтримує демократичні сили. Згадайте: перед підписанням указу про розпуск парламенту в центрі столиці стояло 200 тисяч людей. Якщо треба, ми покажемо свою силу. Нехай наші опоненти не забувають недавню історію України.

«За час виборчої кампанії мій автомобіль проїхав 45 тисяч кілометрів»

— Трохи змінимо тему. Юрію Віталійовичу, то вам вдалося знайти в Україні дешеве м’ясо?

— (Сміється). Я шукав по всій Україні легендарне м’ясо за 17 гривень, обіцяне Януковичем, але так і не знайшов. Напевне, тільки в Кабміні воно є.

— Якщо серйозно, то які в вас враження від цієї вибор­чої кампанії і від поїздок регіонами?

— Це була безпрецедентна кампанія. Вісім місяців я провів на колесах. Автомобіль подолав 45 тисяч кілометрів. Це на 5 тисяч більше, ніж довжина екватора! Ми починали при 25–градусних морозах як громадський рух «Народна самооборона». Тоді ще ніхто не вірив у можливість дострокових виборів. Але я їздив по всій Україні і казав, що ми мусимо «сковирнути» владу, яка створена на основі підкупу та зради. Я пам’ятаю 22 лютого в Луцьку: мороз і десять тисяч волинян, притрушених снігом, на площі. Я пам’ятаю 40–градусну спеку в Знам’янці Кіровоградської області. Від такої спеки можна було зімліти, але люди приходили, бо вірили, що цю владу можна змінити.

— Чому ви настільки впевнені, що Партія регіонів не добере на цих виборах?

— Янукович пересувається Україною, як той чарівник із пісні, який прилетить на блакитному вертольоті і покаже кіно. Він обіцяє золоті гори, каже про підвищення стандартів і зарплат, про дешеві ціни, а насправді цього немає. Люди розібралися, що з козла молока не буде. Янукович втрачає підтримку людей. Я от буквально недавно проїхався його слідами і в Рівненській, і в Житомирській області, якраз у тих містах, де Прем’єр–міністр був перед тим. Він приїхав, скажімо, у Конотоп, а там його «аж» 15 чоловік зустріло, то він так і не вийшов з автомобіля. Коли він приїхав в Овруч, туди вже пригнали автобуси, з яких вивантажили заготовлених «туристів». Те саме в Житомирі, в Сарнах на Рівненщині. Щоправда, Янукович, коли туди приїхав, то казав «Сарни» з наголосом на «и».

— Вас послухати, то складеться враження, що слідкуєте за кожним кроком Януковича. Ви спеціально так відстежуєте його поїздки?

— Просто маю гарний мобільний телефон. За хвилину під’єднуюся до інтернету. Тому, коли перебуваю в автомобілі, в переїздах, маю можливість читати новини. Звичайно, зустрічаємося з виборцями, і, якщо там щойно був Янукович, вони питають, як я ставлюся до того, що він їм наобіцяв.

«Тих виборців, які зорієнтовані на демократичні сили, — більшість»

— Ви кажете, що в парламенті не буде ні комуністів, ні соціалістів. Тобто ви не припускаєте коаліції у форматі «ПР+КПУ»?

— Я б дуже не хотів, щоб це сталося. Не тому, що аж нас­тільки не люблю комуністів. Вони мають право вірити в те, за що поклали все своє життя, особливо люди старшого віку. Але нинішнє керівництво Компартії — давно вже не «товаріщі», це пани, які торгують ідеологією, назвою, кольором прапора задля підтримки найбільшого олігархічного клану. Я питаю в них: що коаліція з Партією регіонів дала конкретно їм? Якщо Компартія випаде з парламенту, може, тоді вона змінить керівництво, яке почне відповідати ідеологічним засадам. А якщо вони таки прорвуться до Ради, то визначальної ролі не матимуть.

Як не плюсуйте, все одно: тих виборців, які орієнтовані на демократичні сили, — більшість. Це продемонстрували і президентські вибори, і парламентські. Тепер буде те саме. Ті люди, які минулого року голосували за Соцпартію, поділяють демократичні погляди. Але після зради Мороза вони не голосуватимуть за СПУ. На мітингах я часто бачу прапори Соцпартії, на яких написано: «Юро, ми з тобою».

Я вважаю, в наступному парламенті все–таки буде три політичні сили. Час дрібних партій минув. І я б закликав виборців не голосувати за малі партії, бо можемо отримати чергового Мороза, можливо, з іншим прізвищем, але з такими ж спокусами й амбіціями. Настав час мати великі та відповідальні політичні сили.

Це, можливо, одна з «фішок» нашого блоку. Бо кожен із нас міг пройти в парламент самостійно: «Народна самооборона» взяла б свої відсотки, «Наша Україна» — свої, «Правиця» би пройшла. Але чи це додало б демократії? Це якраз розпорошувало б демократичні сили, під час складних виборчих перегонів явно розсварило б політиків. Тому ми зробили відповідальний крок: наступили на горло власним амбіціям і об’єдналися в єдиний блок. Ми визнали свої помилки, об’єдналися, очистилися, оновилися.

— Але дехто критикує такі великі об’єднання: мовляв, вони мають розмиту ідеологію.

— Ми спираємося на міцні українські цінності. Давайте говорити чесно: ми — єдина демократична сила, яка по всій Україні говорить українською мовою; говорить на Східній Україні те саме, що на Західній. Ми чітко говоримо, що питання функціонування мов в Україні давно вирішено. В Конституції чітко записано, що державною мовою є українська. Кожна людина має право говорити своєю мовою, але державна — одна. Крапка.

Ми говоримо про необхідність зрештою визнати всю трагічну і величну українську історію. Мої два діди — фронтовики, вони познайомилися в 1945 році під Берліном. Я 9 травня завжди кладу квіти до їхніх могил. Але точно так же люди клали і будуть класти квіти до тих, хто воював за Україну в лавах УПА. Треба визнати і тих, і тих як борців за Україну.

Ми виступаємо за входження України в Європу. Цей шлях лежить винятково через НАТО. Жодна країна, яка приєдналась до ЄС за останнє десятиріччя, не проходила інакший шлях, як через НАТО. Так робитиме й Україна.

Я знаю, деякі демократичні сили уникають цих питань, можливо, розраховуючи на кілька відсотків у Криму чи в Харкові. Ми не приховуємо своїх принципів. Бо якщо далі йти тактикою, що кілька відсотків голосів важливіші, аніж ясність у принципових питаннях, то, очевидно, знайдеться купа аргументів: мовляв, давайте проголосуємо питання УПА після президентських виборів, давайте ввійдемо в Європу пізніше...

«Я не виключаю консолідації «Нашої України» з БЮТ в одну політичну силу»

— Ви вважаєте, що виборці Партії регіонів «голосують ногами», інакше кажучи, можуть проявити низьку явку під час голосування. А ви не боїтеся низької явки з боку «помаранчевих»?

— Я завжди кажу на зустрічах із людьми, що важливий кожен голос. Не треба вірити тим приблудам, які кажуть: голосуй не голосуй, все одно отримаєш... Януковича. Знаю про розчарування, про зрадників, про невдах. Але дуже сподіваюся, що люди, не дивлячись на всі помилки своїх провідників, залишаться стійкими у своїх уподобаннях і скажуть своє слово. У нас знову Майдан, але в кожного — на своїй дільниці.

— Серед політичних сил, які перебувають на межі проходження до Верховної Ради, є Блок Литвина. У разі чого — чи візьмете ви його в коаліцію?

— Останнім часом Володимир Михайлович принципово декларує демократичні цінності. І так виглядає, що він близький до демократичного табору. Але я вважаю так: щоби стати повноцінним демократом, Литвин має хоча би в найближчому колі вибачитися за ту роль, яку він грав в адміністрації Кучми по придушенню демократії, свободи і прав людини.

Зізнаюся, в даному випадку я не знаю, яких кроків і в який бік чекати від Литвина. Водночас ми чітко заявили про те, з ким у нас не може бути коаліції: з Партією регіонів, комуністами, соціалістами. Наш союзник — Блок Юлії Тимошенко.

— Щодо БЮТ, то ви вже кілька разів анонсували підписання угоди з Тимошенко. Цей документ мав передбачити спільні дії до 2014 року. Чому вибрано саме такий термін?

— Ми виходимо з того, що сім років — це великий етап остаточного політичного переформатування України. Адже наступного року нам належить прийняти нову Конституцію, яка усуне всі джерела конфлікту, які постійно пронизують чи, можна сказати, «морозять» Україну. Буде посилена і президентська вертикаль, водночас збережуть права парламентаризму. Буде посилено місцеве самоврядування і, очевидно, після цього відбудуться дострокові місцеві вибори. Звичайно, і тут потрібна спільна позиція з БЮТ. Далі почнуться чергові президентські вибори. Зрозуміло, що й тут демократам варто показувати єдину політику.

На рівні експертів ми розробили такий документ. Нині він знаходиться у штабі БЮТу.

Можна піти й іншим шляхом: виконати короткий договір, який ми підписали раніше, сформувати парламентську більшість, укомплектувати уряд. Якщо уряд покаже єдність, відповідальність, ефективність, то я не виключаю навіть того, що ми зійдемося на якусь єдину консолідовану політичну силу. І хто буде лідером — не є принципово. Така сила мала б відповідати загальнонаціональним інтересам, а не окремим амбіціям. Принаймні, якщо під час комплектування уряду або формування партії постане питання щодо мене, я гарантую, що відступлю назад з будь–якого питання, якщо це відповідатиме спільним інтересам.

— А все–таки, на якій посаді ви хотіли б бачити себе в найближчому політичному сезоні?

— Я займатимусь реалізацією політики антикримінального наступу. Але з якого місця — чи депутатського, чи міністерського, — прийме рішення команда. Я займатимусь реалізацією гасла «Закон — один для всіх». Принаймні головне, чого хочу добитися, — це зміни міністра внутрішніх справ і Генерального прокурора. Бо моя гірка історія свідчить, що мало оновити міліцію — треба ще мати прокурора, який стоїть на сторожі закону.

«Черновецького можна відсторонити з посади голови КМДА»

— Останнім часом ви провели кілька масових мітингів у Києві. Дехто розцінює це як старт вашої кампанії з виборів мера.

— Я знаю, що часто говорять про мої мерські амбіції. Моє бажання трохи інше: я хочу змінити не тільки українську владу, а й київську. Тому мої амбіції — добитися дострокових виборів у Києві, а ще — в Харкові. А хто саме буде кандидатом на ці посади — визначить команда. В даному випадку йдеться про зміну системи, а не про місце в результаті зміни цієї системи.

— БЮТ заявив, що збирається висувати на виборах мера Києва свого кандидата. Чи допускаєте ви висування спільного кандидата?

— Власне, такі речі й мала б передбачати наша угода. І аналогії ті самі. Ми пропонували БЮТ іти разом на ці парламентські вибори. Але Юлія Тимошенко вирішила йти сама. Я дуже сподіваюся, що ми знайдемо порозуміння з БЮТ. Я наполегливо виступатиму за рішення про єдиного кандидата. Бо випадковий пройдисвіт, який знову може прослизнути між конкуренцією двох популярних політиків, є катастрофою для нашої столиці.

— Якщо говорити про зміну київської влади, то є ідея про зміщення Черновецького з посади голови Київської міськдержадміністрації. Чи правда, що на Банковій готується указ із цього приводу? Як ви ставитеся до такої ініціативи?

— Я не знаю, чи готується такий документ у секретаріаті Президента. Але я вважаю, що це було би правильно. Звичайно, є рішення Конституційного Суду про те, що головою КМДА обов’язково призначається той, кого люди обирають мером столиці. Але це не значить, що після того, як голова КМДА починає грубо зловживати своєю владою, його не можна зняти. Справді, після виборів мера Києва він має бути призначений. Але глава адміністрації, як і кожен службовець, має виконувати закон про державну службу. Очевидно, що пан Черновецький порушує безліч пунктів цього закону.