Ще одна домівка Джохара Дудаєва

Щойно Господарський суд області за позовом Полтавської міськради зобов’язав облдержадміністрацію демонтувати пам’ятний камінь на місці майбутнього пам’ятника Симону Петлюрі (з мотивацією про порушення Конституції і законів України, тобто — без погодження з мерією), як в одному зі «спальних» мікрорайонів обласного центру з’явився ще «скандальніший» пам’ятний знак. Учора на будинку №6 по вулиці Нікітченка представники Міжнародного антиімперського фронту та Всеукраїнської організації «Тризуб» ім. Степана Бандери встановили меморіальну дошку першому президенту Чеченської Республіки Джохару Дудаєву, котрий під час військової служби мешкав саме в цьому будинку.

Із дотриманням усіх вимог конспірації

Встановлення меморіальної дошки нагадувало «старі добрі» радянсько–перебудовні часи. Адже відбувалося з дотриманням умов конспірації, фактично напівпідпільно — про одержання дозволу від ТАКОЇ міської ради не могло бути й мови.

У визначений заздалегідь час відкриття на «дудаєвців» уже чекав міліцейський мікроавтобус із «беркутівцями». Поруч із ним «бандерівців» та їхніх «поплічників» із обласної влади (хоча вона не має до появи цієї дошки жодного відношення) «клєйміл позором» перед телекамерами пригрітий мерією комуністичний вождик. А чотирьох «тризубівців» — як місцевих, так і гостей Полтави — міліціонери затримали ще раніше —доправили до найближчого відділення міліції «для з’ясування особи». Тож і власкору «України молодої» як депутатові обласної ради довелося брати участь у їхньому «визволенні».

Але, доки міліціянти на чолі з майором та інші люди в цивільному нудьгували біля одного будинку, завершувалося закріплення меморіальної дошки біля... іншого, сусіднього. Тож і відкрили її без звичного «покривала» і довгих промов.

Окрім «тризубівців» та активістів Міжнародного антиімперського фронту (цю організацію створили у травні в Тернополі представники понад десяти народів, переважно з числа тих, яких свого часу «прив’язала» до себе радянська імперія), на «тихих» урочистостях були присутні місцеві «унсовці» та активісти Молодого руху. Останні розгорнули біля пам’ятної дошки синьо–жовті прапори. Загалом же в урочистостях взяли участь трохи більше десятка чоловік.

До речі, двоє стареньких мешканок під’їзду, біля якого встановили меморіальну дошку, — Феня Іванівна Плаксіна і Людмила Георгіївна Пугач — у розмові з кореспондентом «УМ» зазначили, що хоча й не пам’ятають самого Дудаєва як мешканця їхнього будинку, не мають нічого проти встановлення цієї відзнаки — навпаки, тільки вітають її появу.

Пам’ять про Джохара

Водночас у Полтаві живе чимало людей, які добре пам’ятають Джохара Дудаєва як заступника командира розквартированої тут авіадивізії. За словами його колишніх співслужбовців, це був запальний, емоційний і водночас надзвичайно чесний та порядний чоловік. Щоправда, тоді він ще залишався «правовірним» комуністом, відповідав за політичну роботу з особовим складом. Згодом Дудаєва підвищили на посаді та у званні (Джохар Мусаєвич став першим у Радянській армії генералом–чеченцем) і призначили командувати авіадивізією в естонському місті Тарту.

Там (як неодноразово наголошував сам генерал, — під впливом національно–визвольних рухів у тодішніх прибалтійських республіках та на прохання представників свого народу) в травні 1990 року Дудаєв добровільно залишив військову службу і очолив виконком Загальнонаціонального конгресу чеченського народу. Саме цей орган прийшов на зміну парламенту радянської автономії у складі Росії, а 27 жовтня 1991 року чеченці обрали Джохара Дудаєва своїм першим президентом. І вже через кілька днів була проголошена незалежна Чеченська держава.

Рішучий курс президента на відокремлення від Росії, яка в 1944 році, коли народився Дудаєв, узагалі позбавила чеченців батьківщини (за наказом Сталіна їх як «неблагонадійних» вислали в Казахстан та Середню Азію), призвів до затяжної війни на Кавказі. На цій війні Джохар загинув 22 квітня 1996 року — його місцеперебування вирахували за сигналом супутникового телефону і знищили радіокерованою ракетою, випущеною з російського військового літака.

Більшість чеченців вважає свого першого президента національним героєм, але в Росії його не називають інакше, як предводителем бойовиків, бандитів і терористів. Будь–які спроби увічнити пам’ять Джохара Дудаєва в інших країнах одразу наражаються на нервові протести офіційного Кремля. Скажімо, коли у 2005 році одну з площ Варшави назвали його іменем, Міністерство закордонних справ Росії назвало це недружніми діями польської сторони і наругою над пам’яттю жертв терористичних актів. При цьому вулиці Джохара Дудаєва вже є в країнах Балтії, в Туреччині і Львові.