Анатолій Гриценко: На цих виборах до армії прикута найбільша увага, і це добре

З міністром оборони вдалося зустрітися лише на військовому летовищі у Борисполі, коли він повертався з чергової поїздки. Що поробиш, щільний графік, згідно з яким, пан Гриценко кожного тижня — у вівторок, середу, четвер — виконує обов’язки міністра оборони, а в інші дні з п’ятниці по понеділок — перебуває у відпустці, й саме у ці дні він як кандидат у народні депутати від блоку НУНС спілкується з виборцями. Графік погоджено із Президентом, усе законно.

Дискусію про армію мають вести професіонали

— Анатолію Степановичу, під час цієї передвиборчої кампанії багато політиків говорять про армію. З чим пов’язаний такий інтерес до війська?

— Як міністр оборони, я задоволений тим, що на цих виборах до армії прикуто найбільшу увагу. Як ніколи раніше, обговорюються питання армії та її майбутнього, і це добре. Як добре і те, що три провідні політичні сили — НУНС, БЮТ і Партія регіонів, які точно будуть у парламенті, підтримують нашу ідею відмовитися від примусового призову на строкову службу i збудувати в Україні добровільну професійну армію. Отже, з цього питання у новому парламенті і новому уряді буде консенсус, а значить, ми гарантовано збудуємо професійну армію.

Обговорюється лише питання термінів відмови від призову, в тому числі і з нашими союзниками з Блоку Юлії Тимошенко. Знаєте, за характером я теж максималіст, як і Юлія Володимирівна. Завжди визначаю високу планку завдань, стислі терміни і переламую обставини задля їх досягнення. І Тимошенко про це знає, бо ми працювали в одному уряді, і нам багато чого вдалося зробити саме таким чином. Коли сформуємо уряд, упевнений, що курс на професійну армію буде пріоритетним і незворотним. Зрозуміло, що відмовитися від строкової служби вже через три місяці ми не зможемо, як би того не хотіли. Бо не можемо розвалити нинішню армію і дискредитувати ідею майбутньої професійної армії. Хто охоронятиме важливі воєнні об’єкти, включно з базами, арсеналами, складами з боєприпасами? Хто буде автоматником, кулеметником, гранатометником, водієм у відділеннях, взводах? Капітани з майорами і підполковниками? Вони тут же подадуть рапорти на звільнення. Щоб перейти до професійної армії, нам треба виконати принаймні три важливі умови (це засвідчив експеримент стосовно стовідсоткового комплектування контрактниками трьох «пілотних» бригад). Перше: інтенсивна і цікава бойова підготовка, на сучасній техніці, щоб людина відчувала професійну насолоду від служби в армії. Друге: достойна зарплата, конкурентна на ринку праці, щоб армія могла відбирати кращих хлопців і дівчат. Третє: потужний фонд службового житла для контрактників. А це не казарми на сто чоловік, а сучасні гуртожитки європейського зразка, які ми вже будуємо в армії з 2005 року. Очевидно, що навіть за наявності багатомільярдних додаткових ресурсів цього не зробити за три місяці! Тим більше що армію фінансували на рівні не більше 40% від нормативних потреб, і не рік–два, а протягом 15 років! Ми підтримуємо готовність Юлі Тимошенко виділити у 2008 році на армію 2% ВВП — саме такий військовий бюджет передбачений указом Президента від грудня 2005 року. Тим самим наш коаліційний уряд прискорить розвиток Збройних сил.

— З іншого боку, лідер ПР Янукович, навпаки, каже, що армія розвалюється...

— Знаєте, я би хотів, щоб дискусію про професійну армію вели професіонали. Люди, які знають армію, оперують цифрами і фактами, а не емоціями і політичною доцільністю. Тільки за цих умов дискусія буде корисною і для армії, і для суспільства. Отже, давайте поговоримо мовою цифр і фактів. Віктор Янукович стверджує, що Гриценко нібито скорочує армію шаленими темпами, розвалює її і хоче мати в Україні «іноземний чобіт», а Партія регіонів нібито після виборів виправить ситуацію. Нагадаю пану Януковичу документ, під яким стоїть його підпис, в період першого прем’єрства. Тоді, у 2004 році, за поданням уряду Януковича, армія була скорочена на 70 тисяч чоловік. На 2005–й рік уряд Януковича планував ще більше скорочення — на 80 тисяч осіб! Це факти, а помічники Януковича, які готують йому тексти виступів, мали б про них знати. І перше принципове рішення, яке Гриценко прийняв після призначення на посаду міністра оборони, — негайно припинити повальне скорочення армії. Результат — замість 80 тисяч, як планував уряд Януковича, у 2005 році було скорочено 40 тисяч (вдвічі менше), у 2006–му — на 24 тисячі, у 2007 — на 21 тисячу, а на наступний рік плануємо ще менше, максимум 17 тисяч скорочення. Як міністр і громадянин, я хочу, щоб військових не виштовхували з армії, щоб вони не проклинали армію і державу, щоб скорочення було забезпечене ресурсами, з належним соціальним захистом людей. I щоб вони потім своїм дітям радили іти до армії, продовжуючи військові династії.

Інший документ, теж за підписом Віктора Януковича, — це нещодавно прийнятий урядом проект бюджету на 2008 рік. Передбачені в ньому кошти на армію не дають жодних підстав говорити про розвиток і прискорене формування професійної армії. Навпаки, розвиток армії загальмується, бо це буде бюджет утримання, бюджет проїдання. Сподіваюся, що цього не буде — після виборів новий уряд виправить ситуацію на користь розвитку Збройних сил.

Разом із БЮТ виробимо політику щодо армії

— Юлія Тимошенко каже, що до її ініціатив долучилися професіонали, зокрема екс–командувач Сухопутних військ генерал–полковник Петрук. У команді Януковича натомість є генерал армії Кузьмук...

— Змушений знову перейти в площину фактів. Генерал Кузьмук, коли був міністром оборони, планував здійснити перехід до професійної армії у 2015 році. Минулого року Олександр Іванович висловив думку, що навіть до 2010–го такий перехід буде проблематичним. Він розуміє обсяги і складність цього завдання, так само, як i ми. Щодо генерала Петрука, то зазначу, що нині чинна Державна програма розвитку ЗСУ на період до 2011 року готувалася за його особистою участю, і під нею стоять його погоджувальні підписи як командувача Сухопутних військ. А якщо, ставши політиком, генерал кардинально змінив свою позицію, то це не кращий приклад послідовності і глибини переконань.

— Як ви думаєте, чи буде лідер БЮТ, якщо стане головою уряду, дотримуватися програми Президента щодо термінів створення професійної армії?

— Вірю, що після виборів, коли вляжуться передвиборчі пристрасті, з цього питання буде знайдене порозуміння між головою уряду і Президентом, як Верховним Головнокомандувачем ЗС, який несе персональну відповідальність у сфері оборони держави. Нагадаю, що Віктор Ющенко ще у 2004 пообіцяв, що примусовий призов буде відмінений і перехід до професійної армії буде зроблено на п’ять років раніше, ніж планувалося при президентстві Леоніда Кучми. Міністерство оборони налаштоване виконати це зобов’язання Президента до кінця 2010 року, а не до 2015–го. Завдання дуже складне, але за належної фінансової і організаційної підтримки всіх гілок влади ми його виконаємо протягом трьох років.

— Ви досить делікатні в оцінках БЮТ, хоча в дискусії з вами слів не підбирають...

— Емоції тут недоречні, тим більше в колі колег і друзів. Бо наш блок «Наша Україна — Народна самооборона» разом із БЮТ є політичними союзниками на цих виборах. I після виборів, якщо виборці дадуть нам мандат довіри, ми спільно утворимо уряд. Ми знаємо один одного, разом уже працювали в уряді, маємо спільні позитивні результати. Головне, що в Україні не буде воєнної політики БЮТ, так само як не буде воєнної політики «Нашої України» чи «Народної Самооборони». Буде єдина, спільна воєнна політика, і лише та, яку підтримає Верховний Головнокомандувач Збройних сил. Інше просто неможливо.

Хлопці вже ховаються від призову

— Нині триває осінній призов–2007. Які проблеми?

— Загалом нормально, але виникли додаткові політичні фактори, яких раніше не було. В окремих областях, очікуючи обіцяного скасування призову, хлопці вже ховаються від військкоматів. І це вже стає серйозною проблемою. Приміром, у Шостці на Сумщині було надіслано призовникам 300 повісток, а до військкомату з’явилося лише 10 чоловік. Це 3%! Такого ніколи не було. Поки що лише іде дискусія про терміни відміни призову, але діє чинний закон про військову службу, і його треба виконувати. З іншого боку, починають хвилюватися солдати, які сьогодні служать в армії і повинні звільнятися в жовтні–листопаді. До мене звертаються стурбовані батьки, питають: чи не продовжать строкову службу для їхніх дітей, коли ніким буде комплектувати армію? Бо вони знають, що Президент має право на півроку продовжити термін строкової служби за виняткових обставин. Хочу через вашу газету заспокоїти людей: усе буде в порядку, буде плановий новий призов, так само як не буде затримок зі звільненням цієї осені — усі хлопці до кінця листопада будуть вдома, а значна частина — ще раніше.

— Водночас до лав ЗСУ восени призиваються 22 тисячі юнаків. Скорочення чисельності строковиків не відбувається?

— Загальна кількість юнаків, які призиваються на строкову службу, буде скорочуватися відповідно до збільшення числа контрактників. Нам не вдалося цього року збільшити їх число — через вкрай обмежене фінансування, низький рівень грошового забезпечення. Дивіться, до квітня місяця контрактник–початківець отримував 450 гривень, хіба багато буде бажаючих? Нам удалося вдвічі підвищити зарплату контрактнику, але у більшості областей вона ще не є конкурентною на ринку праці. Ось чому я наполягаю, щоб проект бюджету–2008 формував новий уряд і збільшив видатки на армію.

Борода, парфуми, «дідівщина»

— Щодо фінансового забезпечення, можливо, знову варто відпускати бороду, а коли бюджет переглянуть, знову поголитися, як ви це вже робили?

— (Сміється) Борода мені «обійшлася» в п’ятсот мільйонів гривень, які були додатково виділені врешті–решт Збройним силам на підвищення грошового забезпечення, з 1 квітня. I ви знаєте, я радий що міністра оборони таки почули і подбали про людей у погонах. Бо в іншому випадку я написав би заяву і пішов з посади міністра — про це я сказав у лютому членам колегії Міноборони і командирам бригад, полків. Бо я вже не міг дивитися в очі офіцерам, які отримували по 850 гривень, 500 з них сплачували за оренду житла i фізично не могли прогодувати сім’ю, а не те що купити квіти або парфуми дружині. Підвищувати зарплату військовим будемо й надалі, а з січня наступного року — зробимо перерахунок пенсій для всіх військовослужбовців запасу, всіх силових структур. Кошти на це в проекті бюджету–2008 передбачені.

— Чи то до вашої позиції прислухалися знову, чи то дехто зробив передвиборчий хід, але сьогодні Мінфін повідомив, що витрати на ЗСУ зокрема, суттєво збільшені...

— Якщо така ідея визріла в Міністерстві фінансів i буде закріплена у проекті бюджету, я її вітатиму. Прекрасно, якщо міністра оборони почули, але я хочу побачити документ, завізований міністром фінансів. Лише тоді можна говорити про збільшення видатків на армію як про факт, а так це лише повідомлення ЗМІ.

— Проблема «дідівщини» наскільки зараз актуальна? Її найчастіше закидають військовим.

— В арміях, які комплектуються за призовом, ця проблема завжди була актуальною. На жаль. Тим більше — у суспільствах, де поширеним є насилля серед цивільної молоді, у школі, в ПТУ, у дворі… Якщо говорити про масштаби «дідівщини», можу сказати, що та кількість фактів, яка фіксується в українській армії чисельністю понад 200 тисяч осіб, сьогодні є меншою, ніж колись в одному механізованому полку радянської армії. Бо ведеться дуже серйозна робота з усіма офіцерами, сержантами, солдатами, щоб викорінити це явище. Жоден виявлений факт не приховується, відразу порушується кримінальна справа. Я змінив систему обліку правопорушень i чітко заявив командирам полків i бригад: не приховуйте, жоден із вас не отримає стягнення, якщо ви самі зафіксуєте порушення закону і тут же порушите кримінальну справу. Навпаки, я вам за це потисну руку. Але якщо приховаєте i це порушення виявить хтось інший (контррозвідка, прокуратура, служба правопорядку) — от тоді в командира будуть серйозні проблеми.

Кожного ранку я маю на столі інформацію за останню добу про всі правопорушення, і відразу приймаю рішення про притягнення винних до відповідальності. Незалежно від посад і військових звань. В армії вже сьогодні закон — один для всіх.

Прикро визнавати, але під час виборів армію поливають брудом абсолютно незаслужено. Неправда, що в армії щороку від «дідівщини» гине 80 солдатів. За три роки від «дідівщини» загинув один солдат. Один! За три роки! Рядовий Олександр Рибка у «Десні». Ми цінуємо життя кожної людини, його втрата — це трагедія і для родини, і для армії. I ті сержанти, не побоюся цього слова, покидьки, які його забили, вже сидять за гратами — 5 i 7 років отримали. Якщо чесно, я дав би більше, але не міністр, а суд визначає міру відповідальності.

Зрозуміло, що остаточно проблема «дідівщини» відійде після переходу на контрактну армію, коли солдатам буде i 25, i 30, i 40 років. Але треба розуміти, що армія не може бути островом благополуччя у хворому суспільстві. Армія сьогодні — більш безпечне середовище, ніж цивільне суспільство. В армії i гинуть менше, i хворіють менше, ніж загалом у суспільстві, в перерахунку на тисячу чи на сто тисяч чоловік. Це факт. Бо в армії є дисципліна, є контроль за вживанням алкоголю, наркотиків, є розпорядок дня, режим відпочинку. Але ж в армію приходять із суспільства. Ось приклад: у травні в шпиталі один солдат побив іншого, старший — молодшого. Старший прослужив у армії 6 днів, а молодший — 3 дні. То хіба армія в цьому винна? Вони ще навіть духу армії не відчули, то хто їх так виховав? Батьки, школа, ПТУ, вулиця чи «бригада»?

Новій українській зброї — бути!

— Якою ви бачите найближчу перспективу для армії, окрім переходу на контракт?

— Пріоритетним завданням є оновлення озброєння і військової техніки. Я вдячний нашому оборонно–промисловому комплексу (ОПК), що в 90–ті він вистояв, а зараз ми виходимо на реалізацію дуже серйозних проектів, базуючись на потужностях наших вітчизняних оборонних підприємств. Це проекти створення багатофункціонального ракетного комплексу, нового базового корабля класу «Корвет» для ВМС, модернізація ударного вертольота Мі–24, винищувача Міг–29, штурмовика Су–25, це сучасні цифрові радіолокаційні станції «Пелікан» для ППО. Ми задіяли десятки підприємств у різних містах — Київ, Харків, Дніпропетровськ, Львів, Запоріжжя, Павлоград, Миколаїв, Черкаси, Сміла, Одеса, Севастополь, Конотоп… Наша промисловість готова виробляти нову українську зброю або здійснювати глибоку модернізацію зброї радянського виробництва. I її потужності по виробництву на наступний рік оцінюються приблизно в 4 млрд. грн. Зрозуміло, що таких грошей нам ніхто не виділить, але 2,5 млрд. — це був би хороший показник на 2008 рік. Щоб підняти не тільки технічний рівень ЗС, а й технологічний рівень ОПК, створити десятки тисяч робочих місць.

— З часом можна буде говорити про експорт нової української зброї?

— Важливо, щоб українську зброю і техніку купувала українська армія. Адже перше питання замовника: якщо ваша зброя така класна, то чому ваша армія її не має? Саме тому важливо, щоб виділялися кошти і на закупівлю літака Ан–70, і сучасних радіолокаційних станцій, і всіх інших зразків зброї, які може виробляти наш ОПК і які вже пройшли державні випробування і прийняті на озброєння в ЗСУ.

До речі, зараз армія проходить відповідальний період — пік бойової підготовки. Протягом вересня на шести полігонах по всій країні проводяться дуже інтенсивні військові навчання. Залучені сили усіх трьох корпусів Сухопутних військ, бригади і полки Повітряних сил, кораблі і частини ВМС. Загалом по країні близько 20 тисяч чоловік. Військові виконують нові завдання, які не виконувалися за роки незалежності жодного разу. Під час навчань паралельно проходять державні випробування техніки — це штурмовик Су–25, протикорабельна ракета «Терміт» та інші.

Виборче законодавство в армії буде дотримано

— Пане міністре, чи відчуваєте ви протягом виборчої кампанії спроби тієї чи іншої партії поставити армію під політичний контроль?

— Прямих спроб встановити контроль над армією немає. Якби вони були, то була б негайна відсіч. В армії завжди буде один міністр. Начальник Генштабу—міністр оборони—Президент — ось вертикаль управління ЗС, i армія буде виконувати накази, директиви винятково Президента України як Верховного Головнокомандувача. І нікого більше. Ця вертикаль управління не залежить від прізвищ, вона визначена Конституцією і законами України.

А що стосується виборчого процесу, то у 2006 році під час парламентських виборів до армії не було жодних зауважень щодо порушення чинного законодавства. Ми зробимо все, щоб не було їх i цього року, під час дострокових виборів. Я видав наказ, який вимагає від усіх командирів дотримуватися закону про вибори. Будь–яка агітація, мітинги, зустрічі — за межами військової частини, у позаслужбовий час. У день голосування кожен матиме можливість проголосувати, строковики отримають звільнення мінімум на 4 години. За кого буде голосувати i чи буде взагалі — це особисте питання кожного військовослужбовця як громадянина. Хотілося б, щоб кожен відчув себе 30 вересня відповідальним громадянином, але якщо солдат замість виборчої дільниці піде у кафе, то, врешті–решт, це його право. Ніхто не буде, як у 2004 році, його контролювати, вести на дільницю строєм i доповідати по команді, скільки військовослужбовців проголосувало i як.

— До речі, нещодавно стало відомо, що МНС і Мінтранс надають вертольоти для передвиборчих поїздок лідера Партії регіонів. А ви не користуєтеся бойовими вертольотами, коли агітуєте за блок НУНС вихідними?

— Можу вас і читачів газети заспокоїти. Міністр оборони не використовує для поїздок у регіони для агітації ні військові вертольоти, ні літаки ЗС, нi службовий автотранспорт. Добре знаю, що таке закон. І якщо наше гасло «Закон — один для всіх!», то починаю з себе.

ДОСЬЄ «УМ»

Гриценко Анатолій Степанович

Народився 25 жовтня 1957 р. у с. Багачівка Звенигородського району Черкаської області.

У 1979 р. закінчив Київське вище військове авіаційне інженерне училище. За 25 років військової кар’єри службу проходив у стройових частинах, працював викладачем у вищому військовому навчальному закладі, на штабних посадах у Міністерстві оборони. На початку 90–х закінчив Інститут іноземних мов міноборони США, університет військово–повітряних сил США та Академію Збройних сил України.

Полковник запасу. Кандидат технічних наук, автор понад 100 наукових праць, виданих в Україні, Бельгії, Нідерландах, США, ФРН та Швейцарії.

З грудня 1999 р. — президент Українського центру економічних і політичних досліджень ім. Разумкова.

Призначений міністром оборони 4 лютого 2005 р... Він єдиний із «помаранчевих» міністрів, хто залишився на цій посаді як у часи прем’єрства Тимошенко та Єханурова, так і Януковича.