Протягом минулого тижня гості кримського «Артеку» могли пересвідчитися на власні очі в тому, що українські дітлахи можуть не лише відрізнити «цеглину» від знаку «зупинку заборонено», правильно обійти автобус і зрозуміти без слів, чого хоче регулювальник, але й процитувати напам’ять мало не всю збірку з Правилами дорожнього руху та стати на перехрестя, аби самостійно регулювати рух. Наприкінці тижня 14 вересня у Міжнародному дитячому центрі «Артек» завершилися змагання команд–учасниць XXХІ Всеукраїнського зльоту юних інспекторів руху (ЮІР) та фінал ХІ Всеукраїнського конкурсу КВН ЮІР під девізом: «Зробимо дороги безпечними для дітей». Кореспондент «УМ» побувала в дитячому центрі й дізналася, чому даішники регулярно проводять такі зльоти.
Півсотні смертей під колесами
Від початку цього року на українських дорогах загинула 51 дитина. Сотні неповнолітніх учасників дорожнього руху були госпіталізовані до лікарень із ушкодженнями різних ступенів важкості. Переломи кісток, струс мозку, внутрішні гематоми — з такими діагнозами найчастіше потрапляють до медиків жертви ДТП. На жаль, більшість дітей опиняються під колесами автомобілів із власної вини — через незнання Правил дорожнього руху або через нехтування законами дороги.
«Діти нерідко вибігають на дорогу просто перед транспортним засобом, — говорить начальник відділу профілактичної роботи Департаменту ДАІ МВС України Геннадій Гребньов. — На дорозі з’являються підлітки, які сідають за кермо скутера, абсолютно не знаючи Правил дорожнього руху. Чому? Тому, що для керування скутером не потрібні ані реєстрація, ані посвідчення водія, а самостійно вчити правила юні водії не хочуть».
Але, за великим рахунком, у кожному з цих трагічних випадків є вина дорослих. Саме дорослі свого часу не навчили дитсадківців та школярів зважати на сигнали світлофора, «розшифровувати» дорожні знаки й жести регулювальника і, зрештою, правильно переходити вулицю, їздити на велосипеді або скутері.
Працівники ДАІ переконані: вдала лекція про «зебру» або практикум із велосипедної їзди може врятувати не одне дитяче життя. І для того, щоб діти не гинули й не калічилися під колесами, батьки та вчителі мусять працювати разом. Зокрема організовувати команди юних інспекторів руху (ЮІР) та навчати дітей усім дорожнім премудростям. В Україні працює чимало таких осередків, а найкращі команди щороку приїжджають на зліт до дитячого оздоровчого табору. Донедавна місцем зустрічі була одеська «Молода Гвардія», останні ж декілька років дитячі делегації гостинно приймає кримський «Артек».
Як розповів «УМ» Геннадій Гребньов, цьогоріч на фінал конкурсу ЮІР приїхали 27 команд із усієї України та дві «гостьові» команди з Росії та Білорусі. Починаючи з 8 вересня, близько 300 дітей віком від 10 до 17 років демонстрували свою майстерність наводити лад на дорогах за чотирма основними етапами: теоретичні знання Правил дорожнього руху, практика юного регулювальника, велоестафета й конкурс агітбригад. А п’ять команд–фіналісток конкурсу КВК ЮІР демонстрували номери незгірш від дорослих «ветеранів» традиційного КВК.
Власне, до цієї події діти готувалися протягому року. Школярі сумлінно вчили правила і запам’ятовували знаки, тренувалися красиво крутити жезлом, малювали розмітку та «ювелірно» їздили на велосипеді, складали пісні й вірші про рух на дорозі та в доступній формі розповідали одноліткам про безпечну поведінку на вулиці. Спочатку змагання проводилися в місті, потім — у районі, а переможці по області отримували право на безкоштовну поїздку до «Артеку», на фінал конкурсу. А там на хлопчиків та дівчаток чекав 20–денний відпочинок у таборі дитячої мрії. Погодьтеся, гарний стимул для юних інспекторів руху!
Ласкаво просимо на «страшний» суд
На зльоті в «Артеку» команди виконують аналогічні завдання — фігурно їздять на велосипеді, малюють звернення до водіїв, одягаються по формі та здають іспити на знання Правил дорожнього руху. Переможців визначає журі у складі працівників ДАІ, освітян та журналістів.
Найвидовищнішим змаганням юних інспекторів руху був конкурс агітбригад — гаряча суміш із пісень, танців та несподіваних сценічних постановок. В одному з таких виступів «погані» водії потрапили на «страшний» суд, влаштований дорожніми знаками. «Я — представник попереджувального знаку «Діти», — промовляв один із суддів. — Я звинувачую вас у тому, що ви жодного разу не зменшили швидкість поблизу шкільних і дошкільних закладів». «Я — представник пріоритетного знаку «Стоп», — продовжував інший суддя. — Побачивши цей знак, ви жодного разу не зупинилися!». «Я — представник знаку 70 — «пост ДАІ», — суворо поглядав на порушників третій. — Ви навмисно збільшували швидкість, побачивши цей знак, хоч мали її зменшити». «Я — представник знаку «Доріжка для пішохода», — казав четвертий. — Я звинувачую вас у тому, що ви, лякаючи пішоходів, їхали дорогою, якою навіть велосипедистам рухатися заборонено». Після такого «розбору польотів» погані водії могли або назавжди залишити дорогу, або докорінно змінити свій стиль їзди. Винуватці аварії, ясна річ, вибрали другий варіант.
Думаю, що деякі дітлахи, які приїхали на зліт ЮІД, знають про дорогу більше від дорослих водіїв. Школярі можуть згадати, який гальмівний шлях мають машини з різною швидкістю, знають, скільки ДТП щодня трапляється в їхньому рідному містечку, та пояснюють молодшим товаришам, що регулювальник головніший за світлофор, тому пішохід має слідкувати за жестами інспектора, навіть якщо горить зелене світло.
Уперше в «Артеку» — завдяки ЮІД
Підійшовши до однієї гомінкої групи, впізнаю команду ЮІД із Харкова. Діти традиційно виявилися кращими знавцями Правил дорожнього руху. Їхня керівник — заступник директора з виховної роботи школи № 123 міста Харків Світлана Бикасова — привозить дітей до «Артеку» вже втретє. Для того, щоб вийти на такий високий рівень підготовки юних іспекторів руху, жінці знадобилося майже десять років! Сценарії, тренування, екзамени на знання Правил... А три роки тому команда школи №123 завоювала друге місце на фіналі в «Артеку».
12–річна харків’янка Олександра мріяла побувати в «Артеку» вже давно, але вдалося тільки цього року — через участь у зльоті ЮІР. Завдяки чудовому голосу дівчина потрапила до шкільної команди, яка виграла міські змагання, а потім виборола першість в області. Школярка навіть не думала, що завдяки міцній дружбі з «цеглиною» та іншими дорожніми знаками вона зможе провести 20 днів у Криму.
17–річний Олег із харківської команди ЮІР в «Артеку» також уперше. Каже, що приєднався до гурту інспекторів руху завдяки однокласникові. Товариш запропонував Олегові вступити в команду, щоб пропагувати вивчення Правил дорожнього руху. Тепер юнак знає про символіку дороги практично все. А поїздку до табору дитячої мрії сприймає як винагороду за сумлінну роботу протягом року. Бо ж заняття ЮІР — це не тільки відпочинок, але й серйозна праця. Тричі на тиждень школярі приходять на заняття після уроків, зубрять Правила дорожнього руху, їздять на велосипеді, малюють знаки. А ще діляться своїми знаннями з батьками, сестрами, братами і друзями. Адже розуміти мову дороги — це так природно! Принаймні для того, хто її вивчав мало не з пелюшок...
Хочеться вірити, що хлопчики й дівчатка у формі, які сьогодні входять до команд ЮІД, не забудуть своїх принципів і тоді, коли вийдуть на дорогу в ролі водіїв. Може, тоді українські перехрестя стануть хоч трохи безпечнішими для всіх нас.
А ЯК У НИХ?
На зльоті ЮІД вже традиційно гостювали юні інспектори руху та керівники команд із сусідніх держав — Росії та Білорусі. Як розповіла «УМ» заступник директора однієї зі шкіл Мінська Жанна Гвозд, її просто шокує те, що коїться на українських та російських дорогах. Адже в Білорусі реально виконується кожне правило! А все тому, що порушників — як водіїв, які вперто «не помічають» пішохода, так і пішоходів, які вискакують на дорогу в заборонених місцях — карають позбавленням водійського посвідчення та серйозними штрафами. А коли всі навколо дотримуються правил, це просто входить у звичку...
Скажімо, якщо пішохід тільки ступив на «зебру», весь транспорт (автомобілі, автобуси і навіть тролейбуси!!!) моментально зупиняється, а людина спокійно переходить дорогу. Тому пішоходові не треба ані з благанням дивитися на водіїв, ані обурено розмахувати руками (пропустіть, мовляв), ані чекати, поки назбирається 20—30..., аби швиденько перебігти. Власне, білорусам не треба навіть дивитися на дорогу — люди переконані, що водій сам зупиниться, щойно побачить людину на «зебрі»! Як же нелегко доводиться громадянам держави–сусідки на наших перехрестях, де навіть зелений сигнал світлофора не завжди означає, що пішохід може безперешкодно почати рух...
Єдина біда білоруських доріг, як наголошує Жанна Гвозд, це велосипедисти. Вони нерідко займають пішохідні доріжки та виконують дивні віражі на трасі. Так, велосипедист може рухатися дорогою як водій транспортного засобу, а потім різко завернути по «зебрі» ліворуч, уявивши себе пішоходом. Як результат — зіткнення з автомобілем, яке може закінчитися для порушників травмуванням і навіть смертю.