Хортиця знову козацька

Легендарний острів вкотре став «інтернаціонально­кіношним»: у другій декаді вересня у його обійми потрапили запорозькі козаки, євреї й татари… Після зйомок гоголівського «Тараса Бульби» у Кам’янціПодільському і Хотині творча група на чолі з Володимиром Бортком знову заполонила Хортицю. 17 вересня до острівних «окупантів» приєднався народний артист України та виконавець головної ролі Богдан Ступка.

Споруджені в Запоріжжі для героїв кінострічки «Тарас Бульба» козацькі чайки, на відміну, зауважимо, від задіяного історико­етнографічного комплексу «Запорозька Січ», — взимку виявилися «ахіллесовою п’ятою» знімального процесу: човни так протікали, що один із них ледь не затонув!.. Врятовану «водочутливу» чайку витягли на берег острова, де й знімали (на суходолі!) «запливи» одного з козацьких екіпажів. Будь­кому важко навіть уявити, скільки нервових клітин головного режисера й оператора з асистентами пішло на маскування фальшивих епізодів!

За «оселедця» — щоб фільм вдався, як годиться

«Ми тебе народили — ми тебе й підрихтуємо!» — заявили майстри Запорізької козацької флотилії. Попри те, що спекотного літа інші чайки також потріскалися. А все тому, що майстрів квапили, і вони свідомо відійшли від технології спорудження козацьких човнів. Аби під час осіннього фільмування вони вже не «ковтали» воду, розповів командор флотилії Сергій Коренський, деревину законсервували, законопатили і просмолили усі щілини. Затим, для стійкості чайок на воді, в кожну завантажили по півтонни з лишком баласту. Щогли і вітрила встановлювали в останній момент — вже після спуску чайок на хвилі Дніпра. Як уточнив пан Коренський, майстрам флотилії не бракувало робочих рук: щоранку до робіт долучалися гінці Кічкаського полку місцевого козачого округу. Бо ж знали, що реальна підмога в підготовці реквізиту — перепустка для участі у масовках. Підосавул Ілля Чичіков каже: «П’ятнадцятьох козаків не зупинило навіть те, що доведеться поголити голови, залишивши тільки «оселедця». Дійшло до сімейних скандалів!.. Узимку все обійшлося, бо ж у шапках ходили чи плавали, і перукар тоді не мав роботи». Усього ж у «масовках» буде задіяно майже тисячу мешканців Запоріжжя! Без проблем закупили для зйомок гори в’яленої риби, живого сома у людський зріст, необхідну кількість курей, качок і свиней, іншої живності. Складно було з десятком овець: їх придбали завчасно, а зйомки відкладалися. Відтак довелося шукати корм і для цих «артистів».

З конем або на коні...

Один із перших епізодів — переправа в районі урочища Вирва. На правому березі Дніпра козацької статури Петро Патоман грав роль ледь живого козака, якому вдалося вирватися з полону. Причому актор­аматор був у одному кадрі з іншим, однак відомим українським актором, — Лесем Сердюком. Потім була сцена побиття євреїв п’яними козаками: півтори дюжини чубатих озброєних січовиків у погоні за нещасними втікачами… Ще більше часу і нервів пішло на зйомки епізоду прибуття на Січ Тараса Бульби із синами — Богдан Ступка, зауважу, гарцював на «державному», а не подарованому йому 27 серпня скакунові. «Ви ж вперше на Хортиці, — нагадує Остапу й Андрію (актори Володимир Вдовиченков та Ігор Петренко) головний режисер. — Посміхайтеся! Веселіше!..». На дорозі, перед кіньми славної трійці, лежить п’яний козак — і знімальна група фільмує кадр за кадром — якийсь таки вибере прискіпливий Бортко! Січовика, що байдуже спить у порохняві, знімають ледь не з­під небес, куди оператора підняв величезний кран. Доставляли техніку ніби з «Ленфільму», де і працює головний оператор «Тараса Бульби» Дмитро Масс. З берегів Неви, до речі, пан Дмитро привіз і свого моторолера, тож вільний час «марнує» на «механізовані» прогулянки Хортицею.

Був на знімальному майданчику і день відкритих дверей, зокрема й для журналістів. Аби зафіксувати деякі кадри якомога крупнішим планом, настирні фотокори таки зловживали своєю пристністю і навіть потрапили у кадр! Тим самим вивели з терпіння Володимира Бортка: «Заберіть звідси кореспондентів, аби і духу їхнього тут не було!». Стриманіші цицьнули на своїх нахабніших колег, і конфлікт було знято.

На Хортиці зйомки триватимуть до 5 жовтня, після чого — ще Бахчисарай і Варшава. По цьому — тривалий і технічно не менш складний процес монтажу й озвучування «зорового ряду». Пан Бортко вважає, що робити висновки щодо якості фільму можна лише після масового перегляду «Тараса Бульби». А це відбудеться не раніше осені 2008го. Саме глядач і повинен дати оцінку останній роботі режисера (він знову зізнався у тому, що екранізація повісті Миколи Гоголя буде його «лебединою піснею» у кіноматографі). «Фільм не буде веселим, але, я сподіваюся, вийде патріотичним, у кращому розумінні цього слова. Мене вчора запитали, яка ця кінострічка — російська чи українська? Акцентую: це наш спільний слов’янський фільм! З низки причин, у тому числі й організаційних, довелося попрощатися з американцем Ніком Пауелом, постановником батальних сцен. Тепер у нас працюють лише російські каскадери, ще один — зі Словаччини. Прекрасно те, що під час боїв актори використовують справжні, а не пластмасові шаблі. Багато допомагає нам консультаціями Максим Остапенко з національного заповідника».

Богдан Ступка певен, що все буде о’кей, бо ж на знімальному майданчику, як це було і на Січі, — жодної жінки! На повному серйозі «Тарас Бульба» зізнався, що цього разу до столиці не повернеться без подарованого йому 27 серпня коня. З’ясувалося, що зініціював такий презент із нагоди 66річчя пана Богдана президент Української товарної біржі Максим Дрозденко. Наразі породистого Ульріха утримують у Кінному театрі, що на Великому Лузі. «Коня ні в якому разі не продаватиму», — запевнив Богдан Сильвестрович, хоча в Європі за Ульріха заплатили б щонайменше п’ять тисяч доларів.