Перемін! Нам так прагнеться перемін...

      Ну от, новий рік почався. Світ кіно, що завмер наприкінці 2003-го, теж починає прокидатися. І, звичайно, йдеться передусім про фестивалі

      Із гранд-фестів першим працюватиме Берлінський (5—15 лютого). Нагадаю, що тривалий час він видавався надто заполітизованим. Хоча б тому, що проходив на території Західного Берліна. Це давало підстави керівництву СРСР бойкотувати фестиваль. Неприйняття посилилося після зведення знаменитої Берлінської стіни. Тільки у 1976-му, під час потепління стосунків Заходу і Сходу, радянські кінематографісти нарешті виставили свою стрічку на конкурс Берлінале. Й одразу успіх — «Золотий ведмідь» за справді прекрасну картину «Сходження» («Восхождение») Лариси Шепітько. Серед інших берлінських звитяг — «Срібний ведмідь» нашої Кіри Муратової за «Астенічний синдром» (1989 р.).

      У новітні часи українці почали регулярно приїздити до Берліна, починаючи з 1994 року. Щоправда, здебільшого їхні фільми показували не в конкурсі, а в супутній, хоча й дуже престижній «Панорамі». Безсумнівним лідером тут є та ж таки Муратова. Хоча з призами сутужніше. Тільки минулого року нарешті стався прорив: у конкурсі короткометражних фільмів «Срібного ведмедя» одержав Степан Коваль за 10-хвилинний анімаційний «Йшов трамвай № 9». Цього разу успіх закріпити виявилося нічим — Берлін обійдеться без нас. Утім бодай невеличка, а українська частка усе ж буде, але про це попереду.

      Скористаймося фести-вальним інтернет-сайтом (www. berlinale.de; за підготовкою до Берлінале можна стежити і на вітчизняному сайті, порталі журналу «Кіnо-коло»: www.kinokolo.kiev.ua) і дізнаймося, що готують нам господарі. Передусім, уже відомі п'ять стрічок з великого конкурсу. Це німецький (навряд чи цим обмежиться внесок німців; в останні роки, уже традиційно, вони виставляють три-чотири картини) фільм Ромуальда Каркамера «Ніч співає пісні» (Die Nacht singt ihre Lieder). Звісно, американський — «Зникла» (The Missing) Рона Говарда. Із США, так само традиційно, буде з півдесятка стрічок у конкурсній програмі, і не тільки в ній. Зрозуміла річ: комерція, а тут — можливість передпрокатної розкрутки. Крім того, данський фільм «У твоїх руках» (Forbrydelse) Аннетте К. Олесен (маленька Данія практично щороку добирається до великого конкурсу, незрідка з допомогою режисерів-жінок). А ще — іспанський фільм «Життя, що тебе чекає» (La vida que te espera) Мануеля Гутьєрреса Арагона та хорватський «Свідки» (Svjedoci) Вінко Бресана. Знову-таки маленька Хорватія, одначе ж...

      Звичайно, буде чимало ретроспектив. Найцікавішою видається уже широко анонсована ретроспектива «Новий Голлівуд 1967—1976. Тривога у Країні чудес». Знамениті фільми — від «Бонні і Клайд / Bonnie and Clyde» (1967) Артура Пенна до «Таксиста / Taxi Driver» (1976) Мартіна Скорсезе. А ще — «Безпечний вершник / Easy Rider»(1969) Денніса Хоппера, «П'ять грайливих п'єс / Five Easy Pieces» (1970) Боба Рейфелсона, «Останній кіносеанс / The last Picture Show» (1971) Пітера Богдановича, «Хрещений батько / The Godfather» (1971, 1974) Френсіса Копполи, «Китайський квартал / Chinatown» (1974) Романа Поланськи... Ці та низка менш відомих фільмів і складають ретроспективу.

      Блискуче придумано, на мій погляд. Згадаймо Америку того десятиліття: загибель Роберта Кеннеді та Мартіна Лютера Кінга, протести проти війни у В'єтнамі і сама та ганебна війна, студентський рух протесту... Класичний старий Голлівуд виявився неспроможним піти назустріч викликам часу. Це зробило нове покоління режисерів, сценаристів, акторів, і в цьому вони виявилися суголосними фільмам «моральної тривоги» поляків, французькій «новій хвилі», радянським стрічкам періоду хрущовської «відлиги»...

      Тут знову звертаєшся до українських реалій. У нашій кінематографічній «країні чудес» нині майже не видно молодих. Старших, а то й зовсім похиленьких дідочків це влаштовує: почуваються вони цілком спроможними знімати хоч би й до кінця тисячоліття. Були вже такі в історії — Мао Цзе Дун збирався перепливати Янцзи вічно. Одначе ж захлинувся у водах часу навіть він, безсмертний.

      Відтак у контактах з кризовою дійсністю ми виглядаємо на диво самовдоволеними. Нам би якось зідентифікуватися з козаками-запорожцями та іншими героями, а все інше нехай репає грубе й потворне телебачення. Яка там «моральна тривога» — аби гроші і харчі хароші, а так усе путьом. Звичайно, я спрощую картину наших кінематографічних буднів. І все ж так хочеться нарешті побачити фільм молодого й задерикуватого хлопця (чи дівчини), котрі розгледіли б у наших реаліях і справжню драму, і спражню надію. Які б не непритомніли від жаху при вигляді рідних палестин, одначе і не надували б щоки від захвату од того, які ж ми, блін, молодцi.

      Утім це не тільки наші проблеми. Нині кіно у консервативному стані — справжніх подій мало, ще рідше зустрічаються обнадійливі дебюти. Не дивно, що стурбованість з цього приводу підштовхнула організаторів Берлінале  влаштувати такий собі The Berlinale Talent Campus (останнє слово значить щось на зразок університетського чи шкільного дворища; отже, зібрання талантів задля навчання). Минулого року такий фестивальний жанр було випробувано вперше і цілком успішно. Продовжено і на київській «Молодості», котра скооперувалася з берлінцями. І от — нове видання. Ще в листопаді завершився прийом заявок на участь у Кампусі талантів. Організатори одержали пропозиції від понад 3 500 молодих кінематографістів зі 101 країни (!). Навіть країни, чия присутність на кінематографічній карті практично дорівнює нулю (Афганістан чи Сирія, скажімо), надіслали свої пропозиції. А найбільше — від Великої Британії, США, Канади, Франції та Іспанії.

Спеціальні проекти Кампусу, які дають можливість молодим талантам працювати в окремих командах, так само підтвердили свою популярність. До прикладу, та, що називається «Талановите кіно за тиждень» / Talent Movie of the week (зйомка короткометражного фільму протягом проведення Кампусу) отримала 151 заявку. Новий «Ринок копродукції Берлінале» / Berlinale Co-Production Market включатиме «Ринок проектів молодих талантів» / Talent Project Market — у цю програму представлено 184 проекти.

      До кінця січня буде опубліковано список 500 молодих кінематографістів, відібраних для участі в Кампусі талантів. Будемо сподіватися, що в ньому будуть й імена українців Віри Яковенко, Алли Пасікової, Тараса Томенка, Олексія Цвілодуба та інших.

      Відбуватиметься Кампус з 7 по 12 лютого, основною його темою буде «Звук і музика». Гостями молодих, такими собі гуру будуть відомі митці — режисер, сценарист, продюсер Ентоні Мінгелла («Англійський пацієнт», «Талановитий містер Ріплі»), письменниця і сценаристка Елеонора Бергштайн («Брудні танці»), звукорежисер і монтажер Уолтер Мерч («Апокаліпсис сьогодні», «Англійський пацієнт»).

      Отже, чекати залишилося недовго — 5 лютого у Berlinale Palast урочисте відкриття фестивалю...

      Від редакції: Ми починаємо цикл публікацій відомого кінокритика С.Тримбача про події на цьогорічному Берлінському кінофестивалі. До зустрічі на культурологічних шпальтах «УМ»!