Майже 33 місяці вони перебувають у нелюдських умовах, в російських тюрмах.
Як український офіцер, я радію звільненню з полону кожного українця. Як командир бригади «Азов», вважаю неможливим мовчати про життя своїх бійців.
Учора Україна повернула додому 150 військовослужбовців. Я вітаю їх та їхні родини з тим, що всі тяготи полону для них позаду.
Але для 848 військовослужбовців 12-ої бригади спеціального призначення «Азов», жодного з яких сьогодні немає серед обміняних, пекло полону триває.
Майже 33 місяці вони перебувають у нелюдських умовах, в російських тюрмах, що функціонують за найжахливішими заповітами радянських концтаборів. Майже 3 роки вони чекають на обіцяні пріоритетні обміни.
Порадіти поверненню побратимів бійці нашої бригади сьогодні не зможуть. Як і не зможуть побачити своїх рідних сотні сімей азовців.
Попри все, особовий склад «Азову» щодня та щогодини продовжує виконувати свою роботу, розуміючи необхідність поповнення обмінного фонду, та сподіваючись на те, що в наступних обмінах ми побачимо рідні імена.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Примарна ілюзія про завершення війни у 2025 році є шкідливою
Як повідомляла «УМ», 5 лютого Україна повернула 150 бійців з російського полону
Було б добре, щоб у складі нашої переговорної групи були грамотні історики. Найкраще - з числа тих, які воюють в ЗСУ. Вони б мали відбивати брехню та маніпуляцію московитів, котрі давно зробили псевдоісторію своєю зброєю. >>
Західні ЗМІ позитивно оцінили результати для просування до тривалого миру в регіоні. >>
Угода з США щодо спільної експлуатації корисних копалин стратегічно вигідна для України, питання можуть бути тільки у деталях, для цього і існує допломатія. Подібні угоди президенти США укладали із союзниками і раніше. >>
Мета Росії не завоювання української території, а знищення українців як нації. На заваді реалізації цієї цілі стоїть українська держава, як оптимальна форма захисту нації та збройні сили, як найкращий інструмент оборони. >>
Домагання виборів, які насправді мають стати хаосом пятої колони, усунути ще легше: Зеленський має чітко підтвердити свою ж неодноразову обіцянку не балотуватися вдруге. >>
Символічно, що знову Мюнхенська конференція, як колись 1938 року, коли сильні світу вирішували долю Чехословаччини без самої Чехословаччини. >>
