Саміт НАТО не став для України проривом.
Навпаки, старожили згадали атмосферу «історичних» зʼїздів КПСС, промови і рішення яких всі знали за рік до події.
Чому так сталося?
Бо після аналогічного саміту Альянсу у Вільнюсі ми мали рік на роботу із західними партнерами.
Проте, українська влада обрала своїм пріоритетом саміти миру, де головною ціллю було залучення до пафосних зібрань країн так званого Глобального Півдня.
Формула миру Президента Зеленського взагалі не містила членство в НАТО.
З іншого боку - яке їхало, таке й здибало.
НАТО і далі займається словесною еквілібристикою, яка подає як досягнення «незворотність шляху України до НАТО».
Це як введена Брежнєвим формула «развитого социализма», яка обіцяла переростання соціалізму в комунізм по мірі досягнення умов у всіх сферах життя суспільства:)
За шкаралупою безпомічних слів могутні країни ховають власну кризу. Захід так і
не знайшов відповіді на виклик тоталітарнрного клубу.
А ми навіть не спробували навязати свій підхід, обмежившись черговою угодою про безпеку з Люксембургом.
Немає нічого більш стомлюючого, ніж нерішучість. І нічого більш непотрібного...