Гості під великим враженням від роботи української школи і українського центру в Вільнюсі. (facebook.com/iryna.gerashchenko)
Під час закордонних відряджень завжди зустрічаюся з українками, які знайшли прихисток в інших країнах і живуть мрією - повернутися додому після війни.
У Вільнюсі працює унікальна Міжнародна українська школа, де навчається майже 3 тисячі дітей. Білінгвальна програма українською і литовською, гуртки, патріотичне виховання, англійська і французька.
Ця найбільша українська школа в Європі тримається на ентузіазмі засновниці Світлани Внуковськоі і колективу.
Серед викладачок- жінки, які двічі пережили жах евакуації, в 14 вони виїхали з окупованого Луганська і Донецька, в 22 змушені були тікати від російських бомб з Сєвєродонецька і Бахмута.
Ми розмовляємо і плачемо, вони розпитують про Харків, Херсон, Лиман, живуть мріями про Україну, де зараз в них немає дому.
Так само на ентузіазмі засновниць тримається Український центр в Вільнюсі, концепція якого- створення культурного і гуманітарного простору, психологічна допомога родинам з дітьми, мистецькі акції і курси для українок, які мріють про власну справу.
Дуже важливо, аби вимушені переселенці залишалися в українському освітньому, культурному, гуманітарному просторі. Безумовно, Україна, влада, всі ми маємо більше робити для підтримки постійного звʼязку з українками, якщо хочемо, аби після війни вони поверталися.
Статистика свідчить, чим довше біженці живіть в іншій країні, інтегруються, тим менше планує повернутися додому. Наші нові друзі розповідають, що якщо в 2022-му переселенці принципово переходили на українську, гуртувалися , виходили на акції протесту, зараз ситуація змінюється.
Хтось знову послуговується мовою окупанта, бо так звик, побутові проблеми, пошук роботи забирають все більше часу і сил й люди втрачають звʼязок з батьківщиною. Та, й будемо відверті, в нас є міністерство реінтеграції, але з політикою реінтеграції біда, ніхто системно не займається українками за кордоном. Й це при тому, що Україні загрожує катастрофічна демографічна криза.
Ми під великим враженням від роботи української школи і українського центру в Вільнюсі, ентузіазму їх колективів, патріотизму дітей , які тут навчаються. Дякуємо викладачам, які вчать дітей бути українцями. Це безцінно!
Дякуємо всім, для кого це важливо - залишатися українцем, попри всі обставини. Й розумію, скільки ми, як парламент теж маємо працювати над тим, аби гуртувати нашу громаду і тримати з нею звʼязок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Зеленський хоче повернути мільйони біженців в Україну
Вишиванка — наша національна святиня. Вона символізує зв’язок поколінь, будить високі патріотичні почуття в серці кожного українця. Вишиту сорочку, вишитий рушник передають з роду в рід, бережуть як безцінну реліквію. >>
Ми одягаємо вишиванки з певним душевним трепетом і любов՚ю, з гордістю і повагою – це для нас символ української нації, нашого славного роду, наших давніх традицій і нашого сьогодення. >>
Слова пані Зеленської дисонують з заявами радника ОП пана Лещенка, який після свого скандального інтервʼюненаваживсявибачитисяпередмільйонамиукраїнськихбіженок. >>
Коли говорять про визначальну роль вчителів у тому, яким буде майбутнє їхніх учнів, то прикладом такого глибокого морального впливу, стандарту етичного виховання і любові до праці був Олександр Данилович. >>
Євген Клопотенко запостив фото кулінарних витворів переможців конкурсу, де визначали кращі техкартки для майбутніх шкільних меню. >>
Ще одна маленька перемога: Верховна Рада ухвалила законопроєкт 10092, який повертає історію України до числа обов'язкових предметів мультипредметного тесту для випускників шкіл. >>
