Чорногорська православна церква та Україна: митрополит Борис навчався у Києві

19:21, 10.09.2023
Чорногорська православна церква та Україна: митрополит Борис навчався у Києві

Предстоятель Чорногорської православної церкви митрополит Борис. (facebook.com/bosko.boka)

Ми всі раділи акту проголошення автокефалії (незалежності) Православної Церкви України. Події ж у Чорногорії – пропустили. А слід подивитись на те, що нещодавно відбулось у схожій в багатьох історичних моментах на Україну Чорногорії.

 

3 вересня на загальнонаціональних зборах в древній столиці Чорногорії – місті Цетінє – було обрано нового очільника Чорногорської православної церкви – друга України митрополита Бориса.

 

Це був незвичайний акт. Очільником церкви до цього був 84-річний митрополит Михаїл. Владика вже не мав сил керувати чорногорською церквою та допустив до свого найближчого кола маніпуляторів, які підбили його на низку античорногорських та антиукраїнських дій.

 

Нещодавно митрополит Михаїл письмово звернувся до так званої "Істинно-православної російської Церкви" (Не та, яку очолює антипатріарх К.Гундяєв). Це така собі організація, яку очолює колишній розвідник рф, що називає себе «всеросійським митрополитом» Рафаїлом.

 

У зверненні йшлось про початки духовного спілкування Чорногорської православної церкви з цією релігійною організацією, яка підтримує війну рф з Україною та створює свої єпархії на окупованих росією територіях.

 

Слід наголосити, що Чорногорська церква має дуже давню історію і мала свою незалежність з 1603 по 1920 рік, поки політично не була знищена і переведена у підпорядкування сербського патріарха (у наших реаліях – читай російського).

 

Зверну увагу на дуже цікавий момент – Чорногорія була теократичною монархією – її правителі були і митрополитами і правлячими князями з династії Петровичей-Негошів.

 

Відновлена Чорногорська церква була всенародними зборами чорногорців у 1993 році і перебуває у такому ж стані, як і українська церква до 2018 року – тобто без визнання іншими церквами. Дії ж митрополита Михаїла не сприяли церковному діалогу та ускладнили визнання Чорногорської церкви. До всього перестав діяти Синод церкви, а Собор Церкви не проводився понад 10 років.

 

Обраний 3 вересня 2023 року національними зборами новий митрополит Борис, якого підтримали віряни та церковнослужителі, у своїй промові наголосив, що буде домагатися визнання від Матері-Церкви Константинопольської Чорногорської церкви.

 

Для українців буде дуже цікавою сама постать нового митрополита Бориса. Він навчався у Київській православній богословській академії (я мав честь навчатись разом із майбутнім митрополитом в одній групі і, навіть, бути старостою цієї групи).

 

Чернечий постриг і сан архімандрита майбутній митрополит отримав у Києві в Українській православній Церкві Київського патріархату у 2016 р. Тобто з погляду світового православ’я вважається канонічно визнаним у постризі.

 

Митрополит Борис з самого початку російсько-української війни 2014 року підтримував Україну та засуджував дії агресора. Зокрема владика публічно у ЗМІ наголошував:

 

«Стільки схожості між українським і чорногорським питаннями. У них намагалися знищити мову, національну ідентичність, Церкву, але з цього нічого не вийшло. Важка ситуація, але український народ, який зумів подолати багато негараздів, (він) сильний. У них сильна національна самосвідомість».

 

Вітаю свого брата во Христі блаженнішого митрополита Чорногорського Бориса з обранням та всім серцем вболіваю за його справу піднесення Чорногорської Православної Церкви!

 

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: ПЦУ остаточно перейшла на новоюліанський календар у вересні 

  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Майбутнє України народжується у самому горнилі війни

    Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>

  • Руйнівна спіраль геронтократії

    Українську безпеку не гарантуватиме досить суперечливий , непослідовний , примхливий і зациклений на дружбі з Путіним Трамп. Який прагне статусу США як особистої династичної монархії. >>

  • Унікальне фото: полковник Болбочан і Василь Вишиваний на Запоріжжі у 1918 році

    Полковник Болбочан і Василь Вишиваний, він же Вільгельм Габсбург, переможна весна 1918 року. Запорізькі степи. Українська армія наступає і звільняє від московських більшовиків українські землі. Момент перемоги української зброї. >>

  • Конституційний контрнаступ

    Мілітарна ескалація на Близькому Сході, внаслідок якої ліквідовано іранського духовного лідера Хаменеі, але не призвело до падіння реакційного режиму ісламістів, зайве засвідчує: сильні світу цього остаточно стали надавати перевагу силовим методам для врегулювання двох й багатосторонніх суперечок. >>

  • Атака на сенс війни: світ не засвоїв уроків ХХ століття

    19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>