Зеленський під час відвідин поранених захисників України у військовому госпіталі. (Фото Офісу президента)
Я дивлюся на велике захоплення Володимиром Зеленським у світі, на гарні кольорові обкладинки, шаржі і меми, на серйозні ордени... і таки дивуюся.
Дивуюся, бо дотепер я вважав, що звичка персоналізувати країну чи народ через її лідера притаманна росіянам (щось типу: "Путін велить", "Байден вважає" "Порошенко прийняв закон", "Зеленський продає землю" і т.д.).
Але ні: видно, що Україна персоналізується в прізвищі Зеленського не лише російськими медіа, а й багатьма Times'ми та Welt'ами.
Особисто мені більшість цих обкладинок подобається і вони мене веселять. Але Україна – це не Зеленський; Зеленський просто став її вістрям. Вістрям цього великого історичного героїчного списа.
Я бачу, що його промови подобаються закордонним парламентам, і всередині країни – вчорашнім "зеленим", і вчорашнім "порохоботам". І політичні переконанні тут, звісно, ні до чого (кому, нах, воно взагалі цікаво?).
Просто слова президента резонують із нацією, резонують із цією землею у теперішньому історичному моменті – він відчув цей дух і він, треба це визнати, добре усвідомлює свою роль. Так, за це йому велика повага.
Але! Нас тут загалом десятки мільйонів – кожен із яких, між іншим, президент. І титани з жовтим скотчем, які прямо зараз тримають цього списа націленим у російську пащу.
Мілітарна ескалація на Близькому Сході, внаслідок якої ліквідовано іранського духовного лідера Хаменеі, але не призвело до падіння реакційного режиму ісламістів, зайве засвідчує: сильні світу цього остаточно стали надавати перевагу силовим методам для врегулювання двох й багатосторонніх суперечок. >>
Для нас це абсолютний джекпот. Іран - це ключова шестірня у машині російського терору. Вони клепають "Шахеди", які летять на наші міста, і передають Москві балістику та технології. Фізичне знищення іранського ВПК означає, що російська логістика одномоментно втрачає свого головного донора. >>
19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>
Це не просто намети у дворах Київської Троєщини. Це — вівтарі нашої волі. Ворог знову намагається занурити нас у середньовіччя, відібравши світло, воду і тепло. >>
18 жовтня 2025 прес-секретар Білого дому пані Керолайн Лівітт звернулася з відозвою, в якій є така фраза: «Президент США сказав обом сторонам: війна триває занадто довго, занадто багато невинних людей загинуло. >>
Відзначаючи сьогодні 34-ту річницю відновлення нашої державної незалежності, просімо в Господа справедливого миру та єдності для України, солідарності з усім цивілізованим світом та гідного майбуття для нашого народу. >>
