Не важко об’єднуватися

11:29, 23.01.2022
Не важко об’єднуватися

Петро Порошенко під час круглого столу. (facebook.com/petroporoshenko)

Штабний вагон на станції Фастів, в якому було підписана історична угода про об’єднання УНР та ЗУНР і досі мертво стоїть на колії. Але ідеї, які там були задекларовані, — вони як ніколи актуальні для сучасної України.
 
Не важко об’єднуватися. І не про українців вислів: «Де два українці — там три гетьмани». Бо в 2014 році я, як Верховний Головнокомандувач, спільно з Урядом, на чолі з Арсенієм Яценюком, спільно з парламентською коаліцією, де об‘єдналися різноманітні сили — ми спільно дали відсіч російському агресору і де-факто зберегли державу. І зараз треба просто повторити той вчинок. 
 
Однак, нам не треба повторювати прорахунки пращурів, — від гетьмана Скоропадського до отамана Зеленого. Коли внутрішні чвари знищили державу.
 
«Всі, як один чоловік, станьте плечем до плеча на оборону рідного краю від ворогів наших». Ці слова, сказані Симоном Петлюрою на Софійському майдані у січні дев’ятнадцятого. Чи можна краще сказати про те, що нам треба зараз робити?
 
Закликаю до єдності. До символічного «акту злуки» задля протидії російській агресії! Шкодую, що немає тут Зеленського і влади. Але ми не можемо залишатися заручниками. Ми закликаємо владу взяти участь у процесі об‘єднання. 
 
Учора в ефірі я сказав, що Зеленський точно не мій друг. І ця дріб‘язковість, переслідування опозиції точно не дає аргументів для об‘єднання. Але інтереси держави вищі. Мій голос за об‘єднання!
 
Не буде влади — треба об‘єднатися демократичним опозиційним силам. Не заради лідерства, не під партійними парасолями, а заради і навколо України. І цей символічний «акт злуки» треба підписати вже і зараз. 
 
За час війни ми засвоїли прості істини, відкриті задовго до нас. Перша. Хто не годує власну армію, той годує чужу. Друга. Хочеш миру, готуйся до війни. Третя. Москва сльозам не вірить. Четверта — геть від Москви! До Євросоюзу й НАТО! 
 
Це має бути спільною платформою, яка нас усіх об‘єднає. 
 
Слава Україні!
  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Майбутнє України народжується у самому горнилі війни

    Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>

  • Руйнівна спіраль геронтократії

    Українську безпеку не гарантуватиме досить суперечливий , непослідовний , примхливий і зациклений на дружбі з Путіним Трамп. Який прагне статусу США як особистої династичної монархії. >>

  • Унікальне фото: полковник Болбочан і Василь Вишиваний на Запоріжжі у 1918 році

    Полковник Болбочан і Василь Вишиваний, він же Вільгельм Габсбург, переможна весна 1918 року. Запорізькі степи. Українська армія наступає і звільняє від московських більшовиків українські землі. Момент перемоги української зброї. >>

  • Конституційний контрнаступ

    Мілітарна ескалація на Близькому Сході, внаслідок якої ліквідовано іранського духовного лідера Хаменеі, але не призвело до падіння реакційного режиму ісламістів, зайве засвідчує: сильні світу цього остаточно стали надавати перевагу силовим методам для врегулювання двох й багатосторонніх суперечок. >>

  • Атака на сенс війни: світ не засвоїв уроків ХХ століття

    19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>