ТКГ домовилася про режим тиші з 27 липня. Я підтримую це рішення з кількох причин.
Перше: на фронті спостерігається серйозна ескалація конфлікту, щодня гинуть наші воїни, кількість загиблих військових значно вища, ніж влітку 2016-2018... Й це очевидна задача мінських груп - припинити ескалацію і вбивства українців, військових і цивільних.
«Просто перестати стріляти і закінчити війну тільки в своїй уяві - як бачимо, недостатньо для того, аби Путін дійсно перестав вбивати....
Друге: цього року мінським групам вперше за весь час їх роботи не вдалося домовитися про бодай тимчасові перемир’я, в тому числі так звані святкові - різдвяні, пасхальні. РФ і контрольовані нею бойовики жодного разу режиму тиші не дотримувалися, й порушували домовленості в перші ж години тиші, але на час перемир’я кількість обстрілів значно знижувалася, в це - збережені життя наших військових.
За кожне життя треба боротися, це для мене аксіома, тому краще домовлятися про режим тиші, аніж наші військові не могли , навіть евакуювати тільки загиблих побратимів (таке відбулося вперше за багато років)...
Третє: на моїй пам’яті це, мабуть 17 спроба встановити режим тиші. Щоразу її порушували РФ і бойовики. Тому я не дуже вірю, що з 27 липня вони переймуться справжнім миром. Але, повторюся, маємо боротися за кожне життя наших військових.
Що важливо. Українська сторона ЗАВЖДИ дотримувалася домовленостей про режим тиші. В той же час наші військові мали право відповідати на провокації, коли мова йшла про необхідність захисту життя військовослужбовців. Важливо, щоб українські військові й зараз мали право на застосування зброї, якщо це потребуватиметься для захисту їх життя.
З 27 липня уважно слідкуємо за ситуацією на фронті. Й будь яке порушення режиму тиші з боку РФ і ОРДЛО повинно отримати жорстку реакцію української влади , учасників нормандського формату і світового товариства.
Ну, й останнє. Загрозою, яку бачу в контексті останніх публічних домовленостей, залишається вперта спроба влади провести вибори на окупованому Донбасі. Перемир’я має бути сталим , а не штучним, аби тільки поставити галочку про «деескалацію» і тягти тему виборів.
Щодо заяв сівох, то хто такий сівоха, коли є наша Армія. Але, звичайно, важливо почути деталі домовленості від переговорної групи, а не сівох. Від наших переговорників, а не «другой сторони», щоб було менше спекуляцій.
Оборона Вугледару - справжній подвиг українських воїнів, які два з половиною роки завдавали біля Вугледару росіянам втрати у багато разів вище за наші та відбили два великих наступи о 22-му та 23-му роках. >>
Коли повертаєшся з Бахмута, всі твої думки про тих, хто залишився назавжди на позиції та ніколи вже не обійме своїх близьких. >>
Важливо не приховувати від суспільства реальні небезпеки та об'єктивні невдачі, забути про перманентні ідіотські побєдобєсні "двє-трі нєдєлі максімум" та не боятись говорити про нові хвилі мобілізації, як би це не загрожувало нікчемним рейтигам. >>
Журналіст Юрій Бутусов, який висвітлює події на Бахмутському напрямку, поділився думками щодо ситуації в районі Соледару та проблематики ЗСУ на фронті зокрема. >>
Не менш страшною та ефективною зброєю сучасності на рівні з літаками, танками, гарматами чи ядерними бомбами є звичайнісінький телевізор. Нині ми ведемо запеклі бої з російською неоімперією не тільки у фізичному просторі, а й у інформаційному. >>
Пропаганда рф активно розповсюджує «переможні» меседжі про вихід армії агресора на адміністративні кордони Луганської області в районі Сєвєродонецька-Лисичанська, але на практиці цей «ривок» для росіян не є успіхом. >>
