Захід міг задушити комуністичну Москву у зародку, достатньо було не продавати свої технології та не відправляти спеціалістів в обмін на криваве зерно з вмираючої України. Дніпрогес будував «Дженерал Моторс», перші танки СССР збирали інженери «Віккерса» і так далі.
Франція, Британія та США могли майже безкровно або з мінімальними втратами зупинити Гітлера у 1933, 1934 чи 1935 році. Навіть напередодні Мюнхенської змови 1938 року німецькі генерали готові були іти на заколот з метою усунення Гітлера, бо не вірили у готовність Вермахту здолати навіть Чехословацьку армію. Але Вермахт застосовувати не довелось, все віддали і так.
Хтось сильно допоміг Фінляндії вистояти у Зимовій війні, 80 років початку якої ми зараз згадуємо?
Хтось із західних демократій заступився за Чехословаччину у 1938? Чи почало воювати за неї ж НАТО у 1968?
Хтось висловив хоч щось, крім глибокої стурбованості Литві, Латвії та Естонії у 1940? Чи Угорщині в 1956? Чи Польщі у 1981? Чи навіть східним німцям у 1953, під час Берлінського повстання?
Політика завжди такою була. І, напевно, завжди такою ж і залишиться. Змінюються технології, суспільні устрої, політичні режими — але люди не змінюються. Або змінюються дуже повільно.
Далі буде.
Андрій Іллєнко, 2 грудня 2019 року, Фейсбук