Ось уже і найвідоміший з українських Владімірів іменує себе в мережі Володимиром

Магія державності.

 

У "Днях Турбіних" Михайло Булгаков висміяв російського генерала Скоропадського, який, як тільки зробився гетьманом України, став вимагати від своїх офіцерів говорити по-українськи - і ті були змушені мучитися, намагаючись впоратися з "маленьким сіреньким телятком".

 

На булгаковські глузування були мастаки ... та, загалом, всі видатні і зовсім невидатні люди російської культури. Це була - і залишається - не провина їх, і не біда, а доля. Вона-то й не дала письменникові згадати дещо примітне з вітчизняної, тоді не такої вже давньої, історії.

 

Ну, приміром, те, яким кошмаром стало для російських дипломатів по всьому світу раптове урядове розпорядження складати всі папери не на їх, по суті, рідною французькою мовою, а російською. "Які ж вони там, в Санкт-Петербурзі, бовдури - зробити російську мову казенною, державною! Обрегочешся, бля", - говорили між собою російські посли, посланці та інші.

 

Булгаков, треба віддати йому належне, відчув, та не зрозумів прояву магії державності, що промайнув перед ним.

 

Один колишній український губернатор, російськомовний єврей, розумна, чесна і спокійна людина, мені розповідав, яка історія з ним, на його подив, трапилася, коли він був призначений на цю посаду. "Я раптом зрозумів, що з цієї хвилини буду говорити тільки українською. До самої відставки!". Правда, як і всі українські євреї, українську мову він з народження знав краще за будь-якого бандерівця.

 

Було колись так: варто було українцеві з гущі піднятися на одну сходинку - його мова тут же сама собою починала обертатися на російську.

 

Стає так: варто українцеві піднятися на одну державну сходинку, а тим більше - на всі десять, як у випадку з моїм губернатором, як його мова сам собою починає обертатися на українську.

 

Те саме тепер буде з "менеджер (ш) ами з продажу", касирками, массажистками, провідницями. У міру наближення до робочого місця дівчина буде відчувати, як кудись провалюється її російська або суржик.

 

Ось уже і найвідоміший з українських Владімірів іменує себе в мережі Володимиром.

 

Анатолій Стріляний, 3 травня 2019 року, Facebook