Лабораторія, де здавав аналізи Зеленський, належить колишньому співробітнику ГРУ Росії

14:15, 08.04.2019
Технологія "аналізи Зеленського" відкрила завісу над тим, чого очікувати від "містера Зе", як можливого президента, і що з нього взяти, крім згаданих аналізів.
 
По-перше, підтвердилася ставка Зеленського на примітивні візуальні технології. При цьому примітивність не є синонімом обмеженості. Це, скоріше, грамотний розрахунок на досягнення швидкого, але нетривалого результату. Його вистачить, щоб тактично просунутися до посту президента і, можливо, навіть зайняти його, але буде мало - для утримання зайнятого плацдарму.
 
Втім, поверхневий підхід в цілому властивий "поколінню Instagram", в яке інтегрований і Володимир Олександрович.
 
Другий аспект - більш істотний. Історія з аналізами розкрила зв'язки Зеленського, що дозволяють оцінити ризики його політичної платформи. Процедура забору крові у кандидата засвітила ланки з людей і фактів, що створюють несподівану конфігурацію смислів і закономірностей. У хронологічній послідовності цей ланцюг виглядає наступним чином.
 
Забірником крові в обраному Зеленським "Євролабі" виявився Владислав Кирякулов - його давній знайомий по кварталівському серіалу "Свати". Дружина Кирякулова - Вікторія Кравчук - прокурор головного управління нагляду за додержанням законів у воєнній сфері ГПУ.
 
Того самого, звідки стався витік інформації, що дала старт "Бігус-гейт". Виходячи з реалій другого туру, єдиним бенефіціаром гучного скандалу стала "команда Зе". Адже це розслідування прикувало виборчий рейтинг і політичні перспективи її основного суперника - чинного президента.
 
Найбільш показове те, що Зеленський з десятків операторів "бізнесу на крові" вибрав саме "Євролаб", що має бенефіціарів у Росії, одним з власників якого є Андрій Пальчевський. Саме він так чи інакше пов'язаний з усіма названими фігурантами історії з аналізами. І з "масажистом", і з його дружиною, і з самим Володимиром.
 
Ця персона, як виявилося, відіграє значну роль в політичному перевтіленні комедіанта. При уважному вивченні вона здається значно рельєфніше, ніж надокучливий телеобраз променистого мільйонера, зоряного мачо і амбітного ТВ-ведучого.
 
Можна припустити, що Андрій Пальчевський - сполучна ланка важливих суспільних процесів, які уможливили швидке сходження Зеленського. Йому це дозволяє багатий життєвий досвід і особиста харизма.
 
Оцінюючи рівень впливу Пальчевського на політичні процеси в "команді Зе", необхідно акцентувати публічні віхи його біографії. Він - випускник військового інституту іноземних мов в Москві, де готують професійних розвідників. Володіє екзотичною лаоською мовою.
 
Під час розпаду СРСР був військовослужбовцем на території Української РСР, отримавши там громадянство Росії. Пізніше очолював одну з російських партій, з якої безуспішно балотувався до Держдуми.
 
З березня по червень 2010-го Пальчевський обіймав посаду першого заступника міністра у справах сім'ї, молоді та спорту України. Звідти був звільнений після того, як в травні 2010-го четверо депутатів Верховної Ради звинуватили його в наявності громадянства Росії.
 
Пізніше Пальчевський фактично це підтвердив, заявивши, що згідно із законодавством Росії подав заяву про вихід з російського громадянства паралельно з отриманням українського.
 
В останні місяці власник лабораторії став топ-спікером пулу телеканалів із зони впливу Віктора Медведчука, озвучуючи там тези з політичної парадигми "головного зв'язкового" України і Путіна. 
Наявність між ними певних відносин наголошує на тому, що Пальчевського запросили бути експертом від України на російсько-антиукраїнському ток-шоу "60 хвилин", яка висвітлює бурлескні переговори Медведчука і Бойка з Медведєвим у Москві 22 березня.
 
Ведуча Скабєєва шанобливо представила його як "спеціального ексклюзивного гостя". Сам гість назвав представників "русского міра" в студії "любими друзями". А його тези про світ і перезавантаження україно-російських відносин зірвали овації, непристойні навіть за мірками цієї своєрідної програми.
 
Виходячи з цього, можна припустити, що Андрій Пальчевський в силу професійної підготовки та досвіду може бути одним з модераторів проекту "Зеленський - кандидат в президенти". Про що сам кандидат міг не здогадуватися, поки тема аналізів навмисно або випадково не розкрила цю сполучну роль.
 
Дана інформація дозволила довіреній особі чинного президента Семену Кабакаєву в ефірі "Радіо НВ" публічно назвати Пальчевського колишнім співробітником ГРУ Генштабу Росії.
 
"Лабораторія, в якій здавав [аналізи] пан Зеленський, наскільки мені відомо, належить прихильнику Зеленського, при тому, що [він] є колишнім співробітником російського ГРУ" - заявив Кабакаєв.
 
Він пояснює це ланцюгом збігів в компанії Зеленського, які складно назвати випадковими.
 
Якщо ця заява відповідає дійсності, то мова може йти про розтин агентурної мережі ГРУ, яка працювала в Україні "масажистами", "артистами", "прокурорами", "власниками лабораторій", "лідерами громадських рухів" під прикриттям...
 
  • Поможи нам, ізбави нас вражої наруги

    Нині, через понад два століття після появи на світ Тараса Шевченка, ми розкриваємо нові подробиці з його життя і творчості — нарешті дивимося на його постать своїми, українськими, очима. >>

  • Конституційний контрнаступ

    Мілітарна ескалація на Близькому Сході, внаслідок якої ліквідовано іранського духовного лідера Хаменеі, але не призвело до падіння реакційного режиму ісламістів, зайве засвідчує: сильні світу цього остаточно стали надавати перевагу силовим методам для врегулювання двох й багатосторонніх суперечок. >>

  • Знесення режиму аятол: що це означає для України

    Для нас це абсолютний джекпот. Іран - це ключова шестірня у машині російського терору. Вони клепають "Шахеди", які летять на наші міста, і передають Москві балістику та технології. Фізичне знищення іранського ВПК означає, що російська логістика одномоментно втрачає свого головного донора. >>

  • Атака на сенс війни: світ не засвоїв уроків ХХ століття

    19 лютого 2014— дата, яка мала б звучати значно гучніше. Саме цього дня, дванадцять років тому, розпочалася Війна за Незалежність України. Ця дата зафіксована в українському законодавстві. Але в публічних комунікаціях — навіть на найвищому рівні — її майже не чути. >>