Є такий народ - сентінельці. У них в Андаманському морі один острів. І у них така фішка - вбивати усіх, хто намагається вступити з ними в контакт.
Нещодавно якраз вбили романтика-американця. Він приплив до них на каяку. Останні, хто його бачив, казали, що він планував нести туземцям Боже слово.
Його моментально прикінчили на березі без розмов. Такі у них уявлення про право на самооборону відповідно до Статуту ООН.
І ось вони там живуть вже тисячі років у первісному стані. І про них майже нічого невідомо. Ні скільки їх, ні яка у них мова, ні які традиції.
І що дивно - у них немає трудової міграції з острова. Сентінельці не шукають допомоги міжнародного співтовариства. Не запрошують іноземних радників робити їм реформи і вести їх у світле майбутнє.
І головне - на них ніхто не нападає. І ніхто до них вже давно не їздить (окрім того нещасного). Бо там чітко - наблизився, значить смерть без розмов.
Тобто знайшли люди свою оптимальну модель державно-суспільного устрою.
Короче, пропоную таку терапію: якщо вам остогидли останні дні, істерики, тягар критичного мислення, фейки, правди, ролакостери політики, євробляхери, рашени і весь світ, і взагалі все остогидло, то ви закривайте очі і уявляйте себе сентінельцем.
Там у них море, сонце, пляж з пальмами. Там все просто і мега ефективно. Особливо в питаннях оборони від агресорів.
Дмитро Кулеба, 27 листопада 2018 року, Facebook.