Чотири речі про блокаду і енергетичну залежність

Гройсман з Насаликом можуть, як папуги, твердити щодня, що «альтернативи вугіллю з ОРДЛО немає». Але є кілька простих речей, які розуміє кожен громадянин з двома звивинами.

1. Перше. Вони лякають країну, яка  воює щодня (!!!), віяловими відключеннями, енергетичним Армагеддоном – оскільки вугілля з ДНР незамінне. Давайте говорити прямо, що це вугілля ДТЕК. Спритного ділка, який вміло співпрацював хоч з Януковичем, хоч з Ющенком, хоч з Юлею, хоч з Петром Олексійовичем.

І якщо раніше Ринату Леонідович все прощалося, оскільки металургія – це наше все, то навіщо і далі повністю потурати олігархові, який гудів у гудки під час російської весни. А потім і зовсім втік до Києва, кинувши шахтарів і свої готелі-стадіони під контролем ДНР.

Коли Гройсман з Насаликом продовжують повторювати свою мантру про незамінне вугілля без будь-яких пропозицій щодо покращення енергетичної безпеки країни, вони ставлять державу в «ахметовозалежність» на багато років наперед. Тобто, жодного розвитку і перспективи – тільки консервація старих конструкцій.

2. Друге. Дуже різонув п'ятничний спіч Насалика в Раді про 60 тисячах шахтарів, які через блокаду підуть воювати в банди Л/ДНР. Знову ж вічна «шахтооріентованість» без інших перспектив. Чому 40 мільйонів населення повинно страждати через тих, хто в 2014-му замість того, щоб розквасити морди «аквафрешерам» в ОДА, мовчки заліз у шахту і сидить там, як гном, без єдиного опору окупантові? Чому через тупізм міцних мужиків Донбасу гинуть 23-річні хлопчики з інших регіонів?

Цією невиліковною «шахтооріентованістю» ми прирікаємо країну бути не те, що буфером між РФ і ЄС, а звичайною «сірою зоною» - похмурою, безперспективною землею з розгулом бандитизму, контрабанди і угрупованнями бутлегерів і наркоділків.

3. Третє. Гройсман і Насалик повинні зрозуміти, що щоденні відмазки, нульові напрацювання в енергетичній безпеці країни, страшилки, які нікому не страшні – страшенно дратують населення. І грають проти них самих. Ви топ-менеджери виконавчої влади або два халіфа на годину, яким в принципі все одно майбутнє цієї держави і результат страшного військового конфлікту з сусідньою державою на Донбасі?

Ця інфантильність грає на руку «лжеблокадникам» - Семену, Парасюку, у яких: 1) купа особистих інтресів, 2) камера і дівчина з мікрофоном телеканалу викликають ерекцію. Баті і Рубежу – за якими тюрма плаче за статтею «бандитизм». І жахливо карикатурному персонажу – Гацьку, який за останні кілька років запам'ятався лише вульгарними плакатами «хтось боїться Гацько». Гройсман та Насалик повинні зрозуміти, що громадяни на межі нервового зриву можуть легко створити кумирів з ось цих неоднозначних персонажів.

4.Четверте. Ключове. Занадто довго вся влада/країна няньчила Донбас. Звідси всі ці міфи про «Донбас, який годує країну», про «шахтарів, без яких в країні буде дефолт» і так далі. Нескладно знайти статистику з держбюджетів, де на дотації Донбасу і шахтарям витрачали грошей більше, ніж на всю армію.

У 2014 році вийшло так, що цей обласканий підгодований промисловий регіон виявився епіцентром військових дій. Насправді це знак, що пора вже економіку переорієнтувати і відмовлятися від старих міфів про годувальників всієї країни. Шукати нові виходи – не ми перші, не ми останні, де є проблеми з вугіллям, газом і нафтою.

Без вирішення цієї ключової проблеми, що Донбас зовсім не особливий, а частина однієї країни – ми не те, що не виграємо цю війну, ми переведемо цю дурню в хронічну стадію. Не вистрілило зараз величезним гнійників на півкраїни, вистрілить пізніше. На той час Гройсман з Насаликом можуть вже і померти, але тут будуть жити діти нинішніх 40 мільйонів українців.

Джерело