Ми ото дістаємо іноземних виробників, аби вони впроваджували українську мову у свою документацію. А є ж безліч товарів, вироблених в Україні, де українська – друга державна.
Оце мав нагоду прогулятися супермаркетом. Очі від московщини так і розбігаються.
Ось, наприклад серія шампунів «Зеленая аптека». Етикетка – російською, а ззаду після написів казахською, киргизькою, литовською та латвійською, в самому низу – наша сирітка українська. Якщо гадаєте, що ці шампуні випускають десь на Сході, то помиляєтеся: фармацевтична фабрика «Ельфа», м. Коростень на Житомирщині.
Запоріжжя варить пиво «Балтика. Разливное». І це теж на великій етикетці, все російською.
Безліч відомих російських брендів, які мімікрували під українські, але ж ми знаємо, звідки роги ростуть у чаїв «Бесіда» і «Майський» або в йогурту «Тёма». Так, виробники начебто українські, але бренди з-за поребрика. І «Тёма» – це таке дитяче ім'я, яке українською виглядає доволі дико «Тьома».
Той самий виробник клепає і дитячу суміш «Малютка», і кашу «Карапуз», і «Растішку». Це підозріле питво присутнє у багатьох країнах, але всюди має назву національну. І тільки в нас – від сусіда.Мене слабо тішить той факт, що я цього всього нізащо не куплю. Бо якщо супермаркети ці товари ставлять на свої полиці, то хтось же їх купує.
Що усі ці продукти роблять на нашому ринку? Це я ще по горілчаних брендах і канфєтах не пройшовся. А калбаса масковская, піво жигульовскає і хліб барадінскій? Вони що – вже навічно у нас прописалися?
У нас свого пива й горілки нема куди подіти, чаїв і йогуртів – завались. Якого дідька закуповувати оці російські підробки? І в чому тут зацікавлення наших супермаркетів? Вони абстрагувалися від війни?
Мене слабо тішить той факт, що я цього всього нізащо не куплю. Бо якщо супермаркети ці товари ставлять на свої полиці, то хтось же їх купує.
Джерело