Руйнівна спіраль геронтократії
Українську безпеку не гарантуватиме досить суперечливий , непослідовний , примхливий і зациклений на дружбі з Путіним Трамп. Який прагне статусу США як особистої династичної монархії. >>
Двоє в камуфляжі
07:56,
17.11.2016
Київ. Позняки. Вечір. Фонтан. Кохання...
Двоє в камуфляжі.
Молоді, вродливі.
Він і Вона.
Так щиро тримаються за руки.
Такі справжні, закохані в цей вечір і одне в одного.
Я задивився, розчулився, закурив, поплив.
Скупа чоловіча сльоза збігла по щоці і загубилася в хащах мого минулого…
"Алльо, гараж!!! Стоять, бояться!!!" - як серпом, їй-богу…
Пятеро бузкових мудаків помилково вирішили, що район підконтрольний їхньому бичому кайфу. Гучно йшли, шумно смерділи. Зупинилися біля пари в камуфляжі. Мат-перемат, понти, зачіпки, під’южування...
Я не все чув, перелаштовувався…
Бац! Бац!! Тух! Плюх!! Куяк!!! І ще раз – куяк!!! І все...
Я навіть підійти не встиг…
І ніхто б не встиг, надто жваво відпрацював хлопчина.
Він бачив мій рух. Плавно пішов убік. Змінив бойову стійку.
Його уважний погляд в моє перенісся я запам’ятаю надовго.
«Я, це, свій. Наш. Допомогти хотів», - я підшуковував потрібні слова.
«Спасибі, батю», - усміхнувся хлопець.
Він був спокійний, як удав.
Хтось із тих, хто валявся на асфальті, тихо застогнав…
Вона підійшла до Нього. Ні, підпливла…
Обійнявшись, вони розчинилися у вечірніх сутінках…
Подали голос вирубані другий, третій і п’ятий.
А, може, і четвертий, стверджувати не буду.
Я їх не рахував. Я ішов додому…
