За що Юрій Лоза заздрить Бобу Ділану?

Я не дуже здивувався, коли якийсь час тому десь прочитав, що російський пісняр Юрій Лоза висловився про те, що в музичному плані британські Бітлз не були чимось визначним. Я раніше десь читав цю думку. Тому подумав, що Лоза теж міг десь таке вичитати, а далі спробувати справити вигляд знавця і оригінала.

Але не так все просто. Парню явно не ймется.

Тепер Лоза обурюється присудженням Нобелівської премії американському співаку та авторові пісенних текстів Бобу Ділану.

При чому висловився Лоза так «витиевато», що склалось враження, що він не заздрить тому факту, що Нобелівка дісталась не йому, а Ділану, а реально казиться від того, що в тексті пояснення свого рішення конкурсна комісія вжила фразу про «велику американську пісенну традицію».

Лоза каже, що американські виконавці – усі містечкові. Немає традиції, немає американських шопенів і вагнерів, – цими словами Лоза втоптує в сільську багнюку недоношену американську культуру.

Широтою власного кругозору Лоза вражає наступним висновком – Висоцький кращий і важливіший за Боба Ділана.

Не знаю.

Я тільки дивуюсь, яким боком Лоза (та і Висоцький) до традицій Шопена, Вагнера чи Чайковського? Хіба що насвистувати щось із класики уміє.

Не зрозуміло також чому присудження премії в галузі літератури викликало такі гарячі переживання Лози за пісенну традицію?

Але логіка ніколи не була сильною стороною великої російської традиції заздрощів.