Якщо ми не порвемо з рускім міром, рускій мір порве нас

Я не думаю, що більшість із тих, хто сьогодні проти обмежень для гастролей росіян, підтримують колаборантів. Ні, звичайно.

В більшості це абсолютно нормальні люди, знайомі і друзі, які захищають частину своєї ідентичності.

Захищають наші юнацькі «темные аллеи» і «антоновские яблоки», «звезду Аделаиду», збиті до крові на гітарі пальці під Висоцького, білогвардійську романтику, булгаковский Город і білі кахлі на каміні Турбіних, відкриття Набокова і потрясіння від Платонова і ще безліч емоційних прив’язок і знаків.

Мені це дуже близьке і зрозуміле, як київській двомовній дитині з російської школи.

Але я також знаю, що якщо ми зараз, під час війни, не зробимо зусилля і не проведемо лінію свій – чужий, якщо далі будемо з головою перебувати в російському дискурсі, демонструвати «широту взглядов», заглядаючи в рот російським інтелектуалам і лібералам, і заради 5-7 порядних росіян (частина з яких протестує проти російсько-української війни, оскільки ми «адін народ» (Шевчук, БГ) – так от, якщо ми заради них запускатимемо в країну орбакайте-таганкі-корольових-мєньшикових-антрєпрізи прістрарєлих, тобто продовжуватимемо російську культурну експансію, то це просто продовжуватиме оцю незносну муть, моральну безпомічність і шизофренічну розкаряченість останніх 25 років.

І це стане нашою цивілізаційною поразкою. Я не перебільшую, саме цивілізаційною поразкою. Якщо ми не порвемо з рускім міром, рускій мір порве нас.

Усім шляхетним друзям «це не наш шлях, ми демократи і європейці» відразу скажу: як би ми з вами інтелігентно не поправляли очочкі над шахівницею і не старались дєлать ліцо, гопніку, який перевертає шахівницю, плювати і на нас, і на гру, і на наші очочкі.