Про голодомор і боротьбу дефініцій

Переконана, що Голод в руках Кремля був постійною зброєю масового знищення українців. Ми нині вишукуємо різні політичні причини і вивчаємо різноманітну страхітливу механіку трьох голодоморів. Та як на мене, це суть одного явища.

Нині Голодомор 1932-33 років опинився в центрі уваги науковців і громадянського суспільства тому, що він був наймасовішим, найкривавішим. Залишилося чимало неспростовних документів, і у цьому пункті найлегше довести, що це був геноцид.

І все ж потрібно зараз науковцям і аналітикам повернутися у 20-ті і 40-і роки, осмислити їх у контексті загалом геноцидної політики Кремля щодо України. Там спільна детермінанта. І це був один Голодомор, який з перервами, то затухаючи, то розгоряючись з новою силою шаленів на наших землях у 20 столітті.

Нині науковці зійшлися на думці, що події 1921-23, 1946-47 років були просто «масовими голодами». Тобто не йдеться про свідоме народовбивство. Такий підхід уже блискавично входить у науковий обіг, лексику. Але це помилка – розглядати Голодомор 32-33 років без політичного контексту, виокремлювати його.

Нині, на новому витку історичних досліджень потрібно шукати спільну парадигму, з`ясовувати спільні причини цього українського лиха. Готується новий Президентський указ щодо поминального дня у листопаді, де Голодомор буде означено тільки у проміжку 32-33 років. Меморіал уже перейменовано.

Я довго думала, сушила голову, вивчаючи аргументи дослідників. Все так. Він був унікальним. На його вивчення було кинуто чимало сил зарубіжних і вітчизняних науковців. Це було свідоме рішення, на початку нашої незалежності було мало сил, аби рухатися одразу трьома напрямками. Потрібно було концентруватися на чомусь одному.

Тоді здавалося, що це було правильно. Сьогодні мені так не здається. Бо виокремивши Голодомор 32-33 років ми втратили загальну картину. Справа не лише в дефініціях, потрібно змінити кут зору на Голодомор. Та й загалом на нашу історію.

Шукаючи назву, яка би була зрозуміла і прийнятна для наших західних колег, давайте не забувати про таку очевидну річ, як істина. А істина знаходиться не в боротьбі дефініцій, а у протистоянні правди і, в даному випадку, часткової правди, що означає не лише тактичну, а і стратегічну помилку з далекосяжними наслідками і для історичної науки і для самого суспільства.

Бо це не лише історія. Західний обиватель, коли чує слово Голодомор співвідносить його з подіями 1932-33 року. Чи усвідомлюють українські науковці, прямуючи за цією схемою, що звуження цього терміну звужує і рамки осягнення нашого історичного минулого?