Руйнівна спіраль геронтократії
Українську безпеку не гарантуватиме досить суперечливий , непослідовний , примхливий і зациклений на дружбі з Путіним Трамп. Який прагне статусу США як особистої династичної монархії. >>
Ідея з запровадженням візового режиму з РФ – це ще одне красномовне свідчення непослідовності, безсистемності української влади, відсутності у неї реалістичного бачення ситуації та плану руху вперед.
Візовий режим – це не більше, ніж бюрократична перепона на шляху людського обміну між державами.
Він не дає нічого в плані безпеки. Так, можливо, українські спецслужби отримуватимуть інформацію про наміри росіян відвідати Україну на кілька днів раніше. Але, по-перше, в умовах війни треба уміти працювати в реальному часі (без додаткового часу на виконання «домашньго завдання»). А, по-друге, цей позитив цілком нівелюється тим, що російські спецслужби (у яких і так все непогано з організацією провокацій проти громадян України) також отримуватимуть більше часу на підготовку різного роду капостей українцям.
Візовий режим не створює для нас жодних переваг і ні від чого не захищає.
Якщо у нас війна з РФ (про що любить повторювати українська влада, не роблячи нічого для правового оформлення цієї позиції, перетворюючись таким чином на скопище демагогів. Бо реальною владу роблять справи, а не заяви і виступи з трибун), то цьому стану «відносин» повною мірою відповідає лише розірвання дипломатичних відносин і закриті кордони.
Усе інше – це замилювання очей українцям.
Найкраще, що може зробити українська влада, дбаючи про потреби, права, життя українців – це заборонити їм поїздки через лінію фронту у воюючу з нами Росію. І детально пояснити усі причини цього рішення.
Усе інше – візовий режим, консули, які захищають права, – це від лукавого.
Українську безпеку не гарантуватиме досить суперечливий , непослідовний , примхливий і зациклений на дружбі з Путіним Трамп. Який прагне статусу США як особистої династичної монархії. >>
Кожен день повномасштабної російсько-української війни насичений тисячами подій. >>
«Я не можу дозволити собі слабкість». «Мені не Ок почуватися залежною від чиєїсь милості». >>
Полковник Болбочан і Василь Вишиваний, він же Вільгельм Габсбург, переможна весна 1918 року. Запорізькі степи. Українська армія наступає і звільняє від московських більшовиків українські землі. Момент перемоги української зброї. >>
Мілітарна ескалація на Близькому Сході, внаслідок якої ліквідовано іранського духовного лідера Хаменеі, але не призвело до падіння реакційного режиму ісламістів, зайве засвідчує: сильні світу цього остаточно стали надавати перевагу силовим методам для врегулювання двох й багатосторонніх суперечок. >>