Не фонтан: у центрі Києва варто встановити пам'ятник воїну-захиснику
На цьому місці мав би стояти пам'ятник. Це може бути пам'ятник воїну-захиснику. І я точно знаю, що актуальність цього пам'ятника була б ще багато років на вищому рівні. >>
Коли я в 2007 році емігрував із Раші в Україну, то відразу відчув одну вигідну різницю, якою дорожу досі – відчуття спокою і свобода пересування.
У РФ, будучи добропорядним громадянином, але маючи власний погляд на суспільно-політичні теми, я завжди відчував якийсь напряг. Особливо у великих містах, де менти могли всюди тебе зупинити і перевірити документи (навіть всередині вагона метро). Могли, виявивши твою немісцеву реєстрацію, відвезти до відділку «до з'ясування».
Я навіть коли їздив у справах із України в РФ і назад, завжди намагався добиратися через Білорусь, щоб російські митники не вантажили мені мізки.
А після епічно випадку в поїзді, коли я необачно сказав «шо?», на що відреагували питанням «так ти за Бандеру?», я зрозумів: краще уникати зайвих поїздок в цю країну, незважаючи на те, який у тебе паспорт.
Росія – це авторитарна поліцейська держава з параноїдальним народом, який сам з діркою на задниці, але тратить життя на пошук ворогів. Тому краще утриматися від поїздок до цієї держави. Як що ви, звичайно, не ватан чи проплачений коментатор на їхніх ефірах.
В іншому випадку ви можете в будь-який момент опинитися за гратами за на вибір вигаданого обвинувачення.
На цьому місці мав би стояти пам'ятник. Це може бути пам'ятник воїну-захиснику. І я точно знаю, що актуальність цього пам'ятника була б ще багато років на вищому рівні. >>
Фактично Путін намагається продовжити місію одного зі своїх натхненників — Сталіна. Той також чітко усвідомлював, що існування українців як нації є загрозою для імперії. >>
Українську безпеку не гарантуватиме досить суперечливий , непослідовний , примхливий і зациклений на дружбі з Путіним Трамп. Який прагне статусу США як особистої династичної монархії. >>
Кожен день повномасштабної російсько-української війни насичений тисячами подій. >>
«Я не можу дозволити собі слабкість». «Мені не Ок почуватися залежною від чиєїсь милості». >>
Полковник Болбочан і Василь Вишиваний, він же Вільгельм Габсбург, переможна весна 1918 року. Запорізькі степи. Українська армія наступає і звільняє від московських більшовиків українські землі. Момент перемоги української зброї. >>