Навіщо розлучилися Анджеліна Джолі і Бред Пітт?

Оленка з самісінького ранку тарабанить мені в скайп. Повідомлення сипалися одне за одним. Я не поспішала. Коли я насолодилася ранковим чаєм з варенням на своєму вересневому балконі і відкрила ноутбук, мене закидало бомбами. Мені писали в приватні повідомлення, люди писали на своїх сторінках.

АНДЖЕЛІНА ДЖОЛІ І БРЕД ПІТТ – РОЗЛУЧАЮТЬСЯ!

Але мене здивував не сам факт розлучення, і навіть не його причини (про них я взагалі не читала). Мене здивувала реакція людей.

Кожен другий плакав. Кожен другий переймався розривом і писав, що вірити в любов тепер немає сенсу. Бо одна з найгарніших пар, бо така красива історія, бо шестеро дітей. Бо це нещасливий фінал. Бо у нас у всіх в голові є чіткий сценарій щастя: вони одружилися і померли в один день.

Але що, якщо ... це не єдиний варіант, і ми можемо вибирати?

Я спостерігала такі ситуації мільйон разів. Сидимо ми в кафе з подругами і раптом повз нас проходить дуже товста дівчина. «Чому вона не схудне, щоб стати щасливою? От лінива». – «А може, вона щаслива бути товстою?» – «Як можна бути щасливою, будучи товстою? Мова ж не про красу. Ожиріння – це хвороба. Вона хвора. Вона може рано померти». – «Можливо. Але ж це її вибір.» – «Безглуздий вибір».

Або стоїмо з колегами на перекурі. «Я б на його місці працював, як дурний. Вже міг би бути директором відділу. Що він собі думає?» – « Та, може, йому подобається працювати просто менеджером.» – «Не сміши мене. І отримувати копійки?» – «Так. Може, це і не дуже практично, але ж це його вибір?» – «Ідіотський вибір».

Або читаємо новини в фейсбуці. «Як, як вони могли розлучитися? Це ж найкраща пара Голлівуду! Я в шоці.» – «А ти чого переймаєшся?» – «Тому що це погана новина.» – «Чому погана?» – «Ти що, не бачиш? У них шестеро дітей. А тепер що – кінець?» – «Кінець цієї історії і початок нової.» – «Але це означає, що вони помилилися! І все було даремно! Їм що – не шкода своїх років і зусиль разом? Якось це все неправильно».

І тут мені все стало зрозуміло.

Ми смертельно боїмося дозволити собі бути собою. Дозволити собі приймати свої власні рішення. Вирішувати, що нам підходить, а що – ні. Виходити з того, що близьке нам, а не оточуючим.

І якщо хтось інший наважується на власний вибір, ми його знищуємо. Своєю заздрістю. Ми не любимо приймати свої рішення, ми любимо казковий, єдино можливий варіант розвитку подій.

«Це безглуздий вибір».

«Це ідіотський вибір».

«Вони неправильно вчинили».

Коли хтось чинить так, як йому зручно, ми бачимо в цьому кінець. Тільки це не кінець цієї людини. Це кінець нашої власної волі.

Але людина не обов'язково нещаслива, якщо її вибір не збігається з вашим баченням світу.

А ще, було б добре просто виспатися, а не годинами обговорювати правильність чужого рішення.